— Так, — дівчина, яка уважно слухала інструктаж, зараз виглядала збентеженою. Вона нерішуче торкнулася руки Бонда й одразу відняла свою правицю. — Те, що я казала, що ненавиджу тебе, — мовила тихо, відводячи погляд, — неправда. Просто не повірила, не могла повірити... жахлива історія. Я й досі не можу повірити, що Ларго на таке здатний. Ми познайомилися на Капрі, у нас там був роман. Він — чоловік привабливий. Усі дівчата за ним сохнули, і мені закортіло його відвоювати. Потім він розказав про яхту, про пошук скарбів. Усе було, як у казці. Звісно, я погодилася. Хто б відмовився! Я готова була заплатити за казку. — Доміно кинула швидкий погляд на Джеймса і знову відвела очі. — Вибач, але це правда. А коли ми прийшли до Нассау, він висадив мене на берег. Я здивувалась, але не образилась. Чудовий острів, мені було чим зайнятися. Те, що ти розповів, багато чого пояснює — так, мені було заборонено заходити до радіорубки, команда сприйняла мене стримано, на борту я була небажаним гостем. А у Ларго з людьми команди — дивні стосунки, вони поводилися радше як рівня, ніж як роботодавець і наймані працівники. До того ж вони освіченіші, ніж звичайні матроси. Після твоїх пояснень усе сходиться. Тепер я розумію, чому тиждень перед останнім четвергом Ларго постійно нервувавсь і поводився дратівливо. Я подумала, що ми стомились одне від одного, і навіть планувала повернутися додому. Але за останні дні він змінився, а коли запропонував перебратися на яхту, я подумала, що, можливо, все налагодиться. Мені страшенно кортіло взяти участь у пошуку скарбів. А потім... — вона знову перевела погляд на море, — потім з’явився ти. Після того, що між нами сталось, я вирішила сказати Ларго, що не поїду з ним, а залишуся з тобою. — Доміно вперше подивилася в очі Бонду і не відвела погляд. — Ти дозволив би мені так вчинити?
Джеймс простягнув руку і торкнувся її щоки.
— Звісно, що так.
— Але що тепер буде? Коли ми побачимося?
Бонд боявся цього запитання. Відсилаючи дівчину на яхту, та ще й із лічильником Гейгера, він наражав її на подвійний ризик. Якщо Ларго викриє наміри Доміно, на неї чекає неминуча смерть. Коли ж дійде до погоні, а в цьому він не сумнівався, «Манта» потопить «Диско» і, найімовірніше, без попередження. З урахуванням таких двох сценаріїв ситуація виглядала кепсько. Але Джеймс відкинув гіркі думки і впевнено відповів:
— Тільки-но все завершиться, я тебе розшукаю, де б ти не була. Але ти наражаєшся на величезну небезпеку, тож подумай іще раз.
Доміно поглянула на годинник.
— Зараз пів на п’яту. Треба повертатися. Не проводжай мене. Просто поцілуй і залишся тут. Не переймайся, я все зроблю правильно. Або так, або ніж у спину цього мерзотника, — вона простягнула руки. — Ходи-но сюди.
За хвильку двигун «MG» запрацював. Бонд почекав, коли звук ущухне, а тоді вліз у «ленд-ровер» і поїхав слідом по Вестерн-Коуст-роуд.
Через милю, біля двох білих обелісків, що позначали в’їзд до «Пальміри», все ще курився пил. Бонд із зусиллям переборов бажання наздогнати дівчину і заборонити їй підніматися на яхту. Про що, чорт забирай, він думає! Джеймс повернув на шосе і помчав до Старого Форту, де поліцейські влаштували пункт спостереження в гаражі покинутої вілли. Один із них, сидячи на складаному стільці, читав книжку, інший крізь щілину в жалюзі на боковому вікні дивився на яхту в бінокль на тринозі. Поруч на підлозі у чохлі кольору хакі лежала переносна рація. Бонд провів з хлопцями короткий брифінґ, потім зв’язався по рації з комісаром. Той передав йому два повідомлення від Лейтера. Одне стосувалося візиту до «Пальміри», де нічого підозрілого він не виявив, хіба що прислуга повідомила, що речі дівчини перевезли на яхту, а в елінзі, який виглядав абсолютно невинно, були човен із прозорим дном та водний велосипед. Може, саме він залишив сліди, що їх вони помітили з повітря. У другому повідомляв про прибуття підводного човна за двадцять хвилин. Лейтер запропонував зустрітися на причалі Принца Георга, де планувалась пришвартуватися «Манта».
«Манта», яка з усіма пересторогами просувалася фарватером, аж ніяк не скидалася на звичайні підводні човни, які своїми елеґантними обводами нагадували гончаків, — була тупорилою, товстою та потворною. Її кирпатий ніс картоплиною, затягнутий від очей допитливих мешканців Нассау брезентом, що приховував останню модель радара, не давав жодної уяви стосовно її швидкості, яка, за словами Лейтера, становила сорок вузлів при зануренні.