Пішов він посеред ночі. Будка невисока, але цей мусорок був, як би це сказати, навіть нижчий за мене. Нібито, намагався використати жердину з однієї з табличок, що лежали в купі поруч. Хрест тримався добре. Наш міліціянт підставив собі відро, виліз на дах, взявся за хрест і, мабуть, впорався б, якби не його колеги з іншої дільниці. Невідомі злочинці, назвемо їх так. Вони прокралися з коктейлями Молотова та підпалили сарай. Власне такий був у них наказ: кинути пляшку з бензином і пиздувати. Будка згорить, і Переможна Пані з Олави не зможе повернутися, бо їй нікуди буде йти. Вона перетвориться на Програну Пані, Вигнану Пані, на щось таке. Але ні.
Сарай спалахнув, а молодий мусорок смикався на даху. Він почав жахливо кричати, і я зовсім йому не дивуюсь. Ті, що з коктейлем Молотова, подуріли повністю. Їх найняли для підпалу, гасити в них не було чим; вони напевно і не знали, що тут грається. От дивися сам, пане: вони стоять, той верещить, бо яйця в нього пригоряють. В кінці вони зірвали з себе куртки і почали ними збивати вогонь, але той, зверху, вже не міг зтерпіти і скочив. Звичайно ж, прямо на свій дурний кабак. Шию собі не звернув, а от кістка стирчала у бідолаги з ноги, наче зламана штахета. Наші тихотемні, замість того, щоб гасити пожежу, занесли нещасного до автомобіля. В лікарні на Бачинського його склали до купи. З того, що мені відомо, він весь час верещав, що повернеться на ділянки і приб'є Хеня.
Нам також було нелегко, бо посеред ночі на Спортивну вулицю прилетів якийсь матвій. Він кричав, будка горить і ось-ось настане кінець світу. Налякав мені хлопців. Вони питали, чи прийде Ісус і відірве нам голови, а стурбований, але спокійний Хенєк вже тягнув мене до "малюка".
— Почалося, Збишеку. Переслідування почалося, саме так, як мені і було відкрито.
А на місці виявилося, що все не так вже і погано. Вогонь обсмалив стіни, зруйнував частину даху, і всередині неможливо було дихати. Звідти піднімалися хмари диму, і люди бігли до колодязя з відрами. Пожежники прибули майже одразу. Найбільше з того ранку я пам'ятаю стурбовані обличчя, мокру траву, шепіт молитов та Хенєка, який намагався потрапити до сараю, а потім відступав. Нарешті йому це вдалося. Серйозний і зосереджений, він оцінив збитки. Згоріла риза та кілька прапорів. Свічки розплавилися, і віск довелося зішкребти з підлоги, але вогонь не завдав жодної шкоди статуї Діви Марії. Він лише обсипав її попелом.
+++
Винуватців підпалу так ніколи і не було викрито, але Хенєк одержав виклик на вулицю Коперніка. Він був дуже цим стурбований. Він докучав мені щодо одягу, в якому слід було туди прийти. Хвилювався, чи добре він виступить, чи задовільно відповість на всі запитання. Хотів якнайкраще розповісти про себе, нашу родину та святих, яких він, певним чином, уособлював у цій юдолі сліз. Питав, чи може він приміряти мій піджак. Змінював краватки і навіть був готовий порадитися з моїми хлопцями. А на Коперніка, пане Лукаш, була поліцейська комендатура, де командував Лонгін.
— Мені дуже цікаво побачити, як там буде, і чи зможу я ретельно представити свою справу, – говорив він мені. — Думка пана офіцера, безумовно, має певну вагу у справі святилища. Тільки я ніколи там не був, мене ніколи не заарештовували. Але ж можна очікувати, що мене врешті-решт викличуть. Зрештою, для цього ж існує міліція, чи не так?
Дануся дістала білої гарячки. Я її не впізнавав.
— Це ми догралися, — сказала вона, коли всі вже спали. — Вони розмажуть того святошу по стіні. Лонгін влаштує різанину невинних немовлят. Тільки щоб його не замкнули, Збишеку. Він скаже одне зайве слово, і нещастя готове.
— Не замкнуть. Таких, як Хенєк, не замикають, — сказав я, і як же помилявся.
Ми пили джин і переглядали старі випуски щомісячника "Континенти". Ми з Данусею часто так сиділи, обіцяючи один одному, куди підемо, коли хлопці підростуть.
— Я ж казала йому сидіти тихенько. Хіба не міг він поговорити з Дівою Марією тихо? Нормальний хлоп тримає такі речі в собі. Можливо, ти маєш рацію, можливо, вони відпустять... Але що, як вони прийдуть за тобою? Або за мною. Боже мій, а як же діти? Вони ж не можуть їх заарештувати, чи не так? Але вони можуть залишити їх у класі на другий рік або відправити до виправної школи. Ісусе, Збишеку, можливо, було б краще, якби вони його справді замкнули, звичайно ж, в такій ситуації.
Наступного дня Хенєк пішов до комендатури. Він одягнув сірий светр, синю сорочку та краватку, яку я йому дав. Чесно кажучи, він міг би і пропустити цей останній предмет одягу, бо на його грудях висіло те нещасне розп'яття. Лонгін запросив його пройти, запропонував каву та сигарету. Хенєк попросив лише рафінований цукор в шматочках і гриз його протягом усього допиту. Я точно знаю, про що вони говорили, бо Хенєк видавав події того ранку для всіх, хто міг слухати. Він переконувався, що відповідає правильно і не завдає зайвого клопоту доброму комендантові.