Як Страж воріт до підсвідомості, наш розум повинен стежити за основними думками, що перебувають у ньому, аби ті узгоджувалися з нашими життєвими прагненнями. Підсвідомість не піддає цензурі повідомлення, котрі отримує від свідомості, тому одна з функцій розуму — уважно стежити за думками. Це зобов’язання є новим та незвичним для розуму, тож, прагнучи дій, він приймає його. Ми знову й знову закарбовуємо в пам’яті міфічні терміни, тому розум зрештою приймає й усвідомлює ту унікальну роль, яку має відіграти в нашій долі.
Третя назва підсвідомості — Плетільниця візерунків. Щоразу як розум про щось думає, зокрема коли ці думки сповнені емоціями, бажаннями або намірами, вони перетворюються на енергетичні малюнки. Якщо такі думки повторюються знову й знову, їхній малюнок увиразнюється й підсвідомість підхоплює їх.
Багато технік квантової сили розуму можуть видатися на перший погляд оманливо простими, але, якщо вдаватися до них регулярно, можна досягнути неймовірних результатів. Однак наш розум лінивий і любить опиратися, тож, аби повернути собі владу, потрібно буде чимало зробити. Саме тому тренуватися слід щодня. Розум отримує багато різноманітних вправ. Він швидко знуджується, тому потрібно кидати йому виклики й різними способами стимулювати. Необхідно невпинно залучати розум до всього, що ми робимо, інакше він знову повернеться до старих звичок. На нас лягає відповідальність урізноманітнювати це тренування.
Вправи для розуму відрізняються від тих, які ми виконуємо в спортзалі, де тренуємося, аби тримати себе в хорошій фізичній формі, і розвиваємо свою витривалість. У ментальному спортивному залі нашої свідомості ми робимо вправи на розвиток сили мозку, щоб виплітати енергетичні малюнки та поглиблювати своє розуміння. Такі тренування зміцнюють та дисциплінують розум. Пообіцявши собі виконувати вправи й дотримуючись цієї обіцянки, ми зміцнюємо волю. Термін «сила волі» — це не якесь малозначне словосполучення: у приборканні волі прихована справжня сила, і регулярне тренування зробить цю волю сильнішою. Маючи сильну волю, ми можемо реалізувати найкращі наміри.
Тренування воїна розпочинається з кількох розумових вправ, які ми повинні виконувати щодня. Кожного дня маємо виділяти двадцять або тридцять хвилин для роботи з розумом. За бажання можна виділити й більше часу, але для видимого результату не потрібно вправлятися годинами. Якщо перетворити це на звичку, то неймовірних результатів можна досягнути й за такий короткий період часу. Найголовніше — не пропускати ані дня. Набагато краще займатися впродовж двадцяти хвилин щодня, аніж протягом двох годин, але один чи два рази на тиждень. Саме тому я пропоную обмежитися двадцятьма чи тридцятьма хвилинами. Наша ціль — перетворити це тренування на звичку. Роздуми
Наша перша вправа — роздуми. Я вирішив почати з цього чудового способу розім’яти свій мозок і покращити розуміння квантових постулатів Усесвіту. Ми роздумуємо над цими законами й переходимо від поверхневого розуміння та інтелектуальної допитливості до таємниць, які не так уже й легко розкрити; це допоможе глибше пізнати, відчути та зрозуміти їх.
Роздуми скеровують наш розум до думок про те твердження, факт або закон, який ми для нього обрали. Для нас ця вправа має подвійну користь. Перша й найважливіша перевага полягає в тому, що, роздумуючи над чимось протягом тижнів чи місяців, ми краще це пізнаємо. Ми поглиблюємо своє знання, бачимо все більше схожих ідей, наче шматочки мозаїки, які, складаючись докупи, поступово відкривають чіткіше та складніше зображення. Усе це має неабияку цінність: коли ми поглиблюємо своє розуміння законів квантової реальності, всередині нас утворюється щось велике й могутнє, що дозволяє краще працювати із силою розуму.
Друга користь, яку я подекуди називаю «прихованою перевагою», криється в тому, що, зосереджуючи так свій розум, ми зміцнюємо та дисциплінуємо свідомість. Щоденні роздуми дозволяють розуму призвичаїтися до виконання наших вказівок та обдумування того, що обрали для нього ми, а не тих думок, які він навмання вибрав для себе сам, що цілком природно для нього. Роздуми також корисні для зміцнення розуму. Незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, наш розум формує думки, тож, якщо ми не заважатимемо йому робити те, що для нього природно, але будемо певним чином спрямовувати, це принесе бажані результати.