Ми повинні розуміти, які стосунки маємо з енергетичним павутинням. Цей зв’язок повинен бути міцним. Насправді ми завжди є частиною енергетичної павутини, єдині з нею, але наш розум цього не знає й думає, що ми існуємо окремо, — тому слід працювати над цим. Ми вчимося об’єднуватися з павутинням, відчувати його силу та неосяжність, заявляючи про свою єдність із ним. Регулярно об’єднуючись з павутинням у такий спосіб, ми встановлюємо цей зв’язок і осягаємо свою єдність. Тепер для роботи з енергією та свідомістю в нас є те, чого не було раніше.
Ця здібність розвивається шляхом тренувань, які нам допомагають. Ми роздумуємо над тим, що енергетична павутина відгукується на наші наміри. Дозволяємо своєму розуму «обмірковувати» квантові постулати, відчувати наше єднання зі Всесвітом і повторюємо це сотні разів. Так, сотні, навіть тисячі разів. Квантова сила розуму передбачає практику, і протягом місяців та років ми ніколи не припиняємо ці вправи — вибудовуємо стосунки з павутинням, і нам стає простіше виплітати з думок візерунки та об’єднуватися з первинною енергією тим способом, який я вам пропоную. Якби ми не тренувалися і не виконували цих підготовчих вправ, навіть важко було б уявити, що це взагалі можливо, але, оскільки ми пройшли навчання, квантове возз’єднання стало для нас цілком природним явищем. Це йога для розуму. Завдяки щоденним вправам ми покращуємо свої навички роботи з павутинням. Якщо будемо постійно тренуватися, те, що на перший погляд видається складним, зрештою стане для нас елементарним. Це дуже нагадує навчання їзди на велосипеді. Спершу здавалося, що це неможливо зробити, але, щойно ми збагнули, що саме треба робити, усе стало вдаватися, і ця навичка залишилася з нами назавжди. Те саме стосується квантового возз’єднання. Головна перешкода — це наш сумнів у тому, що ми можемо це зробити. Тренування покажуть, що це набагато легше, ніж здавалося раніше, а отримані результати свідчитимуть самі за себе. Ось чому сьогодення таке захопливе — ми починаємо опановувати нові та інноваційні шляхи роботи з енергією і свідомістю. Дія
На початку розділу я розповів вам історію Джима Керрі, який виписав собі чек на десять мільйонів доларів і п’ять років по тому заробив таку ж суму. Якби ж усе було так просто. Поза увагою залишилося те, що до цього успіху потрібно було додати чимало роботи та креативності. Усе це трапилося не в одну мить, і Керрі довелося зробити трохи більше, ніж просто думати про це й хотіти, аби воно сталося. Він старанно відточував свою майстерність у комедійному жанрі, виступаючи в сотнях маленьких клубів по всій Північній Америці, пробував різні пародії, удосконалював почуття гумору та вміння відчувати публіку. Покращував уміння виступати перед аудиторією як постійний учасник комедійного телесеріалу «У яскравих барвах», а згодом — як кіноактор. Саме ця творча діяльність — у поєднанні з силою розуму — дала йому можливість здійснити свою мрію. Так сталося, бо Керрі знав, що для досягнення успіху потрібно дещо більше, ніж просто думати про цей успіх: необхідно вдаватися до серйозних дій і притягувати до себе обставини, які сприятимуть реалізації запланованого. Якщо ми прагнемо мати здорове тіло, отримати підвищення, заробити мільйон доларів, досягти просвітління або ж чогось іще, то повинні робити більше, аніж просто думками сплести павутину, а тоді сидіти й чекати кращого. Силу розуму потрібно підкріпити щоденними діями. Скажімо, якщо б ми хотіли побудувати міцні стосунки, то вдалися б до технік розвитку сили мозку, які допомогли б побачити й відчути, наче вже перебуваємо в цих стосунках. Тож тоді ми діяли б відповідно, притягуючи до себе можливість зустріти свою половинку, наприклад, ставши членами нового клубу, відвідуючи світські заходи, знайомлячись з людьми, які нам подобаються, абощо. Те саме стосується й перемоги на якихось спортивних змаганнях. Ми б думали про перемогу, використовуючи при цьому техніки розвитку сили мозку. Також діяли б так, щоб це допомогло нам створити ймовірність перемоги: регулярно тренувалися, правильно харчувалися, шукали для себе гідних супротивників тощо.
Мене просто-таки вражає переконання деяких людей: якщо вони використовуватимуть саму лишень силу розуму — і нічого більше, — то досягнуть поставлених цілей. Подекуди до мене звертаються студенти або читачі й цікавляться: «Джоне, я вже протягом шістдесяти днів щодня виконую вправи, але нічого не відбувається». Зазвичай я запитую в них: «А що ще ви робите, окрім цього?» У відповідь доволі часто чую тишу, наче одних лишень вправ для розвитку сили мозку має бути достатньо. Дозвольте пояснити. Якщо ми ставимо собі на меті схуднути на десять кілограмів, однак відмовляємося правильно харчуватися, займатися спортом і змінювати звички, через які набрали вагу, то самі лишень афірмації нам, певно, не допоможуть. Якщо ми хочемо стати фінансово успішними, але не ставимо собі жодних цілей, не складаємо планів і не діємо відповідно до них, то, що б собі не візуалізували, найімовірніше, нічого в житті не змінимо. Може, у якійсь іншій, зміненій реальності нам потрібно було б просто сподіватися та думати про щось, і воно сталося б саме собою, але цей світ вимагає від нас дій.