Мої стосунки з підсвідомістю розпочалися багато років тому, коли я повторював собі дуже просту афірмацію: «Моя підсвідомість — це мій партнер на шляху до успіху». Упродовж року я проказав це твердження тисячі разів, тож воно закарбувалося в моїй підсвідомості і сьогодні є резонуючою силою, що існує всередині мене.
Ця вправа стала надзвичайно корисною. По-перше, заявляючи «моя підсвідомість», я нагадував свідомості про існування ще однієї царини розуму. Нагадувати про цю неймовірну частину нашого єства потрібно часто, інакше свідомість забуває про існування підсвідомості й нехтує нею. Говорячи «мій партнер», я також навчав свідомість, що в роботі з підсвідомістю є свої можливості та переваги. Я дав знати розуму, що в нього є союзник, який охоче співпрацюватиме, і що він не повинен працювати наодинці. І, зрештою, використовуючи слово «успіх», я створював вібрацію, яка вплітала образ успіху в мою підсвідомість.
Уже працюючи з міфологією воїна, я дещо змінив цю афірмацію. Замість «моя» підсвідомість я говорю: «Наша підсвідомість — це наш партнер на шляху до успіху». Зачувши в афірмації «наша підсвідомість», розум моментально задумується: «Чия це — наша?» Це твердження нагадує розуму, що в нас є як тіло, так і душа, а підсвідомість — це їхній союзник. Це ледь помітна, проте дуже істотна відмінність, і сьогодні, послуговуючись новою афірмацією, я також згадую ці дві інші мої частини. Запитую себе: «Які візерунки я виплітаю для свого тіла?» і «Які візерунки я виплітаю для своєї душі?» Робота з підсвідомістю вимагає творчості, тож, створюючи власну реальність, ми стаємо митцями. Дізнавшись про «партнера на шляху до успіху», починаємо звертатися до нього по допомогу у всіх сферах життя, невпинно зміцнюючи наші з ним стосунки.
Зрештою, працюючи з підсвідомістю, ми дослухаємося до снів, помічаємо знаки, довіряємо інтуїції й діємо відповідно до цього. Відтоді пильність не полишає нас, і ми осягаємо отриману інформацію. Ми довіряємо цим знанням, усвідомлюючи, що вони йдуть не від розуму, а від інших частин єства. Називаємо це «вмінням слухати», що є невід’ємною частиною наших стосунків із підсвідомістю. Це вміння стає частиною повсякденного життя. У наступному розділі дізнаємося про різноманітні способи, як можна вдосконалити це мистецтво, і відкриємо для себе, як застосувати їх на практиці. Усі вони допоможуть ушанувати свідомість і встановити з нею зв’язок. Для воїна надзвичайно важливо, аби його свідомість та підсвідомість працювали як злагоджена команда. Тепер ми маємо дуже сильного союзника, з яким можемо працювати і йти назустріч становленню як цілісної особистості.
Розділ 9. Уміння слухати
Випадок повсякчас є вирішальним, тож у тебе завжди має бути закинута вудка: виловиш рибу там, де найменше очікуватимеш цього.
Овідій
Африканський романіст Агмаду Курума чудово висловився: «Величні події не завжди помітні на світанку дня, що провіщає їх»1. І він мав рацію. Ми ніколи не знаємо, що принесе нам новий день. Життя — це загадкова течія, і ніхто з нас не передбачить, куди вона віднесе. Тож слова мого внутрішнього голосу, який одного вечора без жодного попередження чітко і ясно сказав мені: «Заверши цей розділ свого життя. На тебе чекає дещо більше», — стали для мене цілковитою несподіванкою. Я був напрочуд здивований цим проханням, адже не бачив жодної причини для змін у житті. Усе йшло чудово. Моя кар’єра була на злеті. Мої лекції відвідували безліч людей, і зчаста на один виступ приходили до тисячі слухачів. Я заробляв купу грошей. Книжки чудово продавалися, потрапляючи в список світових бестселерів. Я мав більше запрошень, ніж міг подужати, тож дозволяв собі обирати найцікавіші пропозиції. Моя робота приносила людям неабияку користь, їхнє життя змінювалося, я займався улюбленою справою і встигав добре відпочити. Я не бачив сенсу все це облишити, проте голос дуже чітко дав мені зрозуміти, чого прагне, то як я міг відмовити йому?
Дехто вважає, що потрібна сміливість, аби піти за своїм внутрішнім голосом, не знаючи, куди він тебе приведе, однак мушу не погодитися з цим. Ще більше сміливості потрібно для того, аби цього не зробити. Ми йдемо за внутрішнім голосом, бо покладаємося на його мудрість. Ми робили це й раніше. Якщо не йтимемо за ним, то відмовимося від тих пригод, які він нам пропонує.