Хочу поділитися з вами однією хитрістю, якою успішно послуговуються квантові воїни. Я міг по-різному поставитися до тієї події, навіть просто проігнорувати її. Будь-яка моя інтерпретація того, що відбувалося, мала право на існування, і не можна було б напевне сказати, яке з цих прочитань виявилося б найточнішим. Однак, вибудовуючи свою ефективну модель реальності, ми повинні обрати те тлумачення, яке найбільше відповідає нашій меті. Якби я вирішив для себе, що та подія не мала жодного значення або ж була щасливою випадковістю, то це не дало б мені жодної сили, навіть якщо так насправді й було. Повірити в те, що це був знак долі, який провіщав велике майбутнє, означало активувати щось інше. У такому випадку ви резонуєте геть іншу вібраційну частоту. Цей вибір є мовчазним визнанням матриці: «Я бачу, що ти береш участь у моєму житті». Він є свідченням того, що ви помітили й збагнули, або ж, щонайменше, формує плацебо переконання.
Надзвичайно важливо поставитися до ситуації, що склалася, саме так. Підсвідомість звертає увагу на вашу інтерпретацію того, що відбувається. Енергетична павутина так само фіксує реакцію і вібрує у відповідь. Ця інтерпретація є афірмацією про ваш зв’язок із павутинням, яка показує, що зв’язок функціонує, і це своєю чергою живить вас і додає впевненості. Отож зі всіх можливих тлумачень тієї випадкової зустрічі я обрав те, що найбільше мені пасує. Окрім цього, можна додати своєму вибору ще більше сили, якщо регулярно роздумувати над значущістю тієї зустрічі, заявляючи про зв’язок із павутинням і вбачаючи в цьому випадку джерело енергії. Воїни використовують будь-яку можливість для поглиблення зв’язку з життям і вибудовування своєї магічної моделі реальності. Ми не наївні й не живемо ілюзіями — а напевне знаємо, що робимо, і робимо це тому, що можемо.
Першим уроком Енні стало те, що ми підтримуємо зв’язок зі всім, що нас оточує. «Усе живе, — розпочала вона, — і ти повинен навчитися прислуховуватись до всього і слухати все, що говорить нам ця безмежна життєва сила. Коли ти слухаєш, маючи певний намір і сильне бажання, та охоче виходиш за рамки свого розуму, тобі відкриваються дивовижні речі».
Мою увагу привернула її фраза «за рамки свого розуму», адже все життя я послуговувався розумом, аби отримати жадане, і тепер Енні говорила мені, що потрібно вийти за його рамки.
«У розуму є свої рамки, — провадила вона. — Він має не тільки дивовижні здібності, але й певні обмеження. Вивчи інші свої частини — тіло й душу. Вони поділяться з тобою таємницями. Аби добре почути, ти повинен прислухатися до всіх своїх частин». Як я дізнався згодом, Енні була справжньою містикинею. Вона здійснила мандрівку власним внутрішнім світом, пройшовши, як сама сказала, «всі глибини своєї сутності».
Упродовж двох років ми зустрічалися раз на місяць і протягом трьох-чотирьох днів навчали одне одного. У нас не було ані програми, ані навчального плану; ми просто зустрічались і робили те, що вважали за потрібне. Це допомогло мені покращити своє вміння слухати, і я пробудив своє тіло, натомість Енні відкрила для себе секрети ораторського мистецтва. Мудрість тіла
У герметизмі тіло називають «згустком мудрості»2. Воно має свою мудрість і шляхи пізнання — не такі, як у розуму. Розум думає, а тіло відчуває. Ці два різні джерела дають нам відмінні між собою шляхи пізнання. Очі бачать, а вуха чують, і ці два органи чуття представляють нам різну інформацію про світ. Те саме стосується й тіла. Воно має особливі, ні на що не схожі стосунки з енергетичною павутиною. Наше тіло відчуває цей світ «енергетично».
На жаль, західна культура забула про цей унікальний спосіб пізнання, притаманний тілу. Як так сталося? Коли ми розлучилися з мудрістю свого тіла, ігноруючи його відчуття, відкидаючи їх як щось неважливе чи недоречне? У цьому частково винні релігії. У більшості з них тіло вважають тимчасовою посудиною, інстинкти та бажання якої необхідно долати. Спіритуальність надає перевагу трансцендентному, де все духовне є хорошим, а з усім фізичним необхідно боротися. Душа возвеличується як найбездоганніша наша частина, водночас інші частини відкидаються як щось тимчасове та смертне. Такий вид спіритуальності є невротичним, через нього виникає безліч проблем. У цьому житті тіло настільки ж важливе, як і душа, і ми повинні цінувати та поважати обидві ці частини. Я думаю, якщо дивитися з погляду спіритуалізму, то Господь, помістивши нас у тілесну оболонку, навряд чи хотів, щоб ми полишили її, а прагнув натомість, щоб вивчили всі її таємниці, всотали мудрість і живилися її досвідом. Ба навіть з практичної точки зору, якщо тіло володіє мудрістю та знанням, яких не має душа, то цілком доцільно було б скористатися цим джерелом, адже так? Якщо воно дійсно має таку здатність, то ми багато що втрачаємо, нехтуючи цією частиною свого єства. Проте чи справді все так?