Усесвіт заохочує нас жити весело. Ми знаємо це, бо за вміння насолоджуватися собою він обдаровує нас енергією. Всесвіт заохочує нас поповнювати запаси енергії, пропонуючи приємні енергетичні джерела. Ми отримуємо задоволення від близькості з іншою людиною, адже це гарантує продовження нашого роду. Так само коли щасливі, веселимося, насолоджуємося собою та цінуємо себе, то отримуємо в подарунок багато енергії. Ці джерела були створені, аби живити нас — ми просто забули про свою основну потребу в задоволенні та веселощах, стали полоненими власних думок, вічно заклопотаними іншими важливішими (на нашу думку) справами.
У 2000 році я написав прекрасну книжку «Практичний курс щастя». Як це не дивно, але люди постійно припускалися помилки в її назві. Вони повсякчас плутали слова «пошук» та «практика» і, спілкуючись зі мною, часто називали книжку «Курс пошуку щастя».
«Не “Курс пошуку щастя”, — м’яко виправляв я, — а “Практичний курс щастя”». Думки про те, що, аби щось отримати, нам потрібно це відшукати, так глибоко засіли в наших головах, що я знову й знову чув від людей цю обмовку за Фройдом, навіть коли книжка лежала прямісінько перед їхніми очима. Але такою й була основна ідея книжки: ми не шукаємо щастя, а переживаємо його кожен день. Ви повинні щодня відчувати радощі, веселощі та красу.
Ми маємо самі піднімати собі настрій. Не потрібно чекати, доки життя докорінно зміниться, аби бути щасливими. Ми визбируємо радощі та красу, коли насолоджуємося приємними дрібницями повсякдення, яких раніше навіть не помічали або обминали їх. Стаємо відповідальними за своє щастя. Ми повинні, скажімо, цінувати «ідеальні маленькі миті» (я їх так називаю), де зосередилися веселощі, радість та краса, — і цього буде цілком достатньо, аби отримати задоволення. Ми визбируємо такі миті, повністю віддавшись їм, дозволяємо принести нам задоволення. Тепла ванна, розмова з другом, хороша книжка, сон після виснажливого дня, місяць на нічному небі, звук дитячого сміху, смачна страва, політ птаха — цих «ідеальних маленьких митей» так багато. Ми визбируємо їх, коли віддаємо їм усю свою увагу, саме тоді, коли переживаємо це. Щодня збираємо новий урожай. Насолоджуємося радощами, веселощами та красою щодня.
Такий спосіб життя передбачає кардинальні зміни. Вони мають відбуватися поступово, день за днем, і щоразу нам треба додавати нову радісну мить. Потрібно припинити думати про своє щасливе та сповнене смислу життя. Звучить трохи дивно, проте дуже важливо зробити саме так. Коли ми хочемо жити щасливим та повним життям, то зазвичай засмучуємося й розчаровуємося щоразу, як розум вирішує, що наше життя не відповідає цим критеріям. Життя — це довга та складна мандрівка, тому коли робимо все можливе, аби воно було щасливим і сповненим смислу, то цим ставимо перед собою непосильне завдання, думки про яке пригнічуватимуть нас. Однак тепер, зосереджуючись на житті, сповненому митей краси, радощів та щастя, ми полегшуватимемо собі кожен наступний день. Починаємо жити без поспіху, цінуємо прості речі й самé щастя. Такий спосіб життя живить нас, і ми знаходимо мир у простоті щоденних буднів. Четверта дисципліна: усвідомленість
Головне, чого вчить нас квантова реальність, — це те, що існує лише «зараз». Із квантового погляду, «за годину» — це те саме, що «на відстані вічності». Усе відбувається зараз. Життя протікає мить за миттю, день за днем, і ми усвідомлюємо свою присутність тут, де є собою, проникаємо в суть найбільшої з усіх наявних таємниць: проживати життя можна лишень мить за миттю. Зараз — це все, що в нас є. Зараз — блискуча коштовність нашого існування. Усвідомленість — це коли ми дозволяємо кожній миті нашого «зараз», кожному новому дню бути таким, яким він є, і не потребуємо чогось іншого, що б зробило наше життя достоту повноцінним. Ми намагаємося бути присутніми тут і зараз, свідомо переживаючи все, що відбувається цієї конкретної миті, сприймаючи кожне окреме «зараз» як особливий момент розгортання реальності. У десяти тисячах справ, які складають наше життя, ми граємо в цю гру без поспіху — мить за миттю. Коли ж починаємо грати за іншими правилами, то втрачаємо себе.
Цей підхід дуже схожий на практику дзен-буддизму. У дзені кожну мить, кожний день ми відчуваємо на власному досвіді та цінуємо його не за те, яким він має бути, на нашу думку, а за те, яким він є насправді. Усе, що відбувається з нами, є частиною процесу розгортання Всесвіту, навіть те, що нам не подобається або не приносить насолоди.