Такий спосіб життя — коли ти переживаєш мить за миттю, день за днем — є істинно мудрим. Кожний окремий момент цілком відрізняється від того, що був до нього або ж що станеться опісля. Якщо ми не житимемо тут і зараз, ця мить піде від нас назавжди і ми втратимо її. Дзен-роши Філіп Капло чудово висловився щодо цього: «Якщо не навчимося пізнавати загадковість та красу цього життя, цієї години, ми не пізнаємо цінності жодного життя, жодної години»1.
Усвідомленість дозволяє тій миті, яку переживаємо, бути достатньою для нас. Ми приймаємо навіть неприємні ситуації, адже це теж є частиною нашого життя. Саме усвідомленість на шляху до просвітлення дозволяє нам цінувати миті задоволення й приймати нещастя, переживаючи це все без особливих емоцій. Усвідомлення приходить, коли розум не обтяжений думками про те, що добре, а що погано, що приємно, а що ні, натомість він цілком поглинутий тим, що відбувається в цей конкретний момент. Християнський містик брат Лаврентій досяг просвітлення, щодня працюючи на кухні монастиря2. Він не бачив потреби в тому, щоб іти на молитву до каплиці у відведений час, бо це відволікало його від обов’язків на кухні. Присутність Бога чоловік відчував так само добре на кухні, як і в каплиці. Ми також можемо так жити. Ми здатні пробудитися, коли митимемо посуд, викидатимемо сміття, доглядатимемо дітей, укладатимемо угоду, тренуватимемося в спортзалі, відвідуватимемо хворого друга — хоч би чим займалися, усе піде на користь, якщо робитимемо це з почуттям усвідомлення. Що б ми не робили, у всьому має бути повага та гідність. Наші повсякденні справи та зобов’язання стають способами прояву поваги до життєвої мандрівки. Немає значення, хто ви: офіціант, продавець, медсестра, митець, підприємець, студент, домогосподарка, двірник, президент компанії, — те, чим ми займаємося, дозволяє пробудитися.
У тренуванні має бути така важлива річ, як медитація, тобто практика блокування думок3. Ціль медитації — зупинити невпинний потік думок усередині нас. Спочатку це складно зробити, але практика допомагає очистити розум і стати уважними. Медитація також дозволяє зв’язатися з іншими глибинними частинами нашого єства. Я вже давно цікавлюся медитативними практиками дзен-буддизму з однієї простої причини: дзен є повною протилежністю програми розвитку сили мозку, яка передбачає формування думок і їх спрямування до певної мети. У медитації ми не повинні відволікатися на свої думки — натомість безпосередньо пізнаємо життя, без фільтрів та визначень наших поглядів і суджень. Як медитація, так і програма розвитку сили мозку несуть у собі мудрість. Існує безліч чудових медитативних технік, і ми самі повинні обрати ту, яка підходить нам найкраще, і послуговуватися нею в житті.
Останній аспект усвідомленості — завжди пам’ятати, ким ми є і чому ми тут. Щодня нагадуємо собі: ми — квантові воїни, які мають розум, тіло, підсвідомість та душу. Ми — надзвичайні створіння зі свідомості й енергії, котрі вирушили в дивовижну мандрівку, що допоможе пробудитися. Як воїни, ми тримаємося з гідністю та величчю, наче гора або ж могутній кедр, і відчуваємо свій зв’язок зі Всесвітом. У цьому почутті немає пихи — натомість тут є глибоке розуміння краси та дивовижі людського досвіду. Ми цінуємо надану можливість і використовуємо кожнісіньку нагоду (велику чи малу, захопливу або жахаючу) як можливість для пробудження. Усі життєві обставини розглядаємо саме в цьому контексті, завдяки чому завжди знаємо, що важливе для нас, а що — ні. П’ята дисципліна: розвиток характеру
Зрештою, важливо не лише те, що саме ми думаємо та робимо, а й те, хто ми. Те, ким ми є, вібрує в енергетичному павутинні унікальною частотою. Всесвіт не може нехтувати тим, ким ми є. Усі наші риси — як хороші, так і погані — резонують у павутині, ототожнюючи нас із цією вібрацією. Те, ким ми є, відіграє важливу роль у масштабах Усесвіту.
Розвиток характеру — це перетворення себе на ту людину, якою прагнемо стати. Осягнувши квантові істини, ми тепер знаємо, що здатні зробити будь-що або стати будь-ким, тож звільняємося від заборон минулого та формуємо ті якості, які найкраще відповідають нашому баченню. Немає кращого доказу дива людської природи, ніж можливість перетворити себе на ту людину, якою самі вирішили бути. Концентрація та практика допоможуть нам розвинути ті якості чи характеристики, які ми самі для себе обрали. Сміливість, далекоглядність, креативність, дисциплінованість, щедрість, віра, співчуття — ми можемо мати все це і не тільки. Немає нічого неможливого. Дисципліна розвитку характеру — це нова творча навичка, яку ми використовуємо для свого перетворення. Непогано було б запитати в себе: «Яка риса докорінно змінила б моє життя, наповнивши його змістом, якби я мав її?» Це буде нашою точкою відліку. Незалежно від віку чи життєвих обставин ми повинні завжди намагатися реалізувати своє найкраще «я». Наша світла тінь наділена всіма позитивними рисами, які матимемо в майбутньому. Вони існують усередині нас, вичікують на те, щоб ми звернули на них увагу і привнесли їх у своє життя. Дозволити їм яскраво засяяти — ось наша можливість і наш обов’язок.