Я вже розповідав про дисципліну відмови від дріб’язковості, та коли ми позбуваємося її, то чим можемо замінити? Природа не терпить порожнечі й поспіхом візьметься заповнювати її чимось іншим. Насправді це нам на користь, адже створює унікальну можливість замінити свою дріб’язковість протилежною рисою, що матиме нову вібрацію. Ми позбуваємося почуття жалю до себе та замінюємо його вдячністю. Ми відкидаємо самозначущість та розвиваємо в собі сумирність. Змінюємо хвилювання на впевненість, страх — на віру, перетворюємо жадібність на щедрість, лінощі — на самодисципліну. Ми активно створюємо себе наново. За одну ніч нічого не зміниться, тут не допоможе чарівна паличка, проте якщо спрямуємо на це завдання всі свої зусилля, то обов’язково побачимо результати.
Ми вивчаємо звички та запитуємо себе, чи корисні вони для нас. Чи в наших вони інтересах? Чи допомагають іншим людям? Розвиток характеру — це спосіб переспрямування енергії та реалізації найкращого «я». Ми цілком усвідомлюємо весь потенціал такого саморозвитку. Здатність утілювати в життя наші найкращі наміри і творити великі справи залежить від того, ким ми є.
Слід негайно розпочати вивчення своїх енергетичних можливостей співчуття, щедрості, віри та вдячності. Вдячність, наприклад, має дуже специфічну енергію, яка дає нам величезну користь. Живучи з почуттям вдячності, ми цим підбадьорюємо себе. Вдячність має одну секретну якість, про яку не всі знають. Те, що ми хвалимо і за що вдячні, примножується. Вихваляйте свої дружні стосунки та дякуйте Всесвіту за них — і друзів ставатиме більше. Хваліть своє міцне здоров’я і будьте вдячними за нього — і ви ставатимете ще здоровішими. Хваліть і дякуйте за достаток — і він примножуватиметься. Що ж стосується енергії, то вдячність — одна з найсильніших вібрацій, яку ми можемо мати.
Сміливість, співчуття, самодисципліна, щедрість, упевненість, віра, креативність, здатність долати життєві труднощі — усі ці якості мають свої енергетичні вібрації та існують у вигляді можливостей. І це геть не весь перелік. Ми щодня повинні виплітати павутину за допомогою образів тих рис, які хочемо мати, і давати своїй свідомості чіткі візерунки, аби вона могла з ними працювати.
Розвиток характеру — це не якесь абстрактне поняття, а цілком реальна повсякденна справа. Ми демонструємо те, ким є, коли взаємодіємо з іншими, вирішуємо складні життєві ситуації, справляємося з викликами та можливостями повсякдення. Коли в грі опиняємося в ситуаціях, які потребують вияву нашого найкращого «я», перед нами відкриваються можливості для самовдосконалення. Аби побачити силу свого характеру, ми маємо опинитися сам на сам з реальними викликами, які кидає нам життя. І коли це станеться, не повинні скаржитися. Саме це допоможе загартувати характер і стати сильнішими. Шоста дисципліна: ведення щоденника
Розвиток характеру, відмова від дріб’язковості, записування снів, плетіння павутини, закарбовування переконань — життя воїна насичене, різнобарвне, сповнене різноманітних можливостей. Ми тренуємося щодня, бо усвідомлюємо важливість цих тренувань і бачимо їх результати в повсякденному житті. Однак повсякчас напоготові, слідкуємо за тим, щоб розум не ошукав нас. Ми не повинні втрачати пильності, тому ведемо щоденник, аби переконатися, що чітко усвідомлюємо, де саме перебуваємо і що зараз є в нашому житті. Так можемо не покладатися на свій розум і не чекати, що він розповість нам усе це.
Щоденник — незамінний інструмент, адже об’єктивно показує домовленості між нашим «я» та розумом. Без нього ми, безсумнівно, ризикуємо перестати тренуватися. Квантова сила розуму може з легкістю перетворитися зі щоденної практики на концепцію чи філософію, а ми повинні вберегти себе від цього. Регулярні записи до щоденника допоможуть стежити за собою. Буде видно, чи виконуємо вправи. Щоденник стане місцем, де зберігатимуться наші ідеї, мрії та мандрівки внутрішнім світом. Ми щотижня записуємо сюди вправи, які плануємо виконати. Чітко формулюємо, які афірмації використовуємо, які óбрази візуалізуємо, з якою енергією об’єднуємося, які переконання вкорінюємо, над чим розмірковуємо, над якими дріб’язковими почуттями працюємо. Записуємо геть усе. Якщо сьогодні ми відчували жаль до себе або ж критикували когось, то це необхідно зафіксувати в щоденнику. Треба записувати кожну виконану вправу. Ми занотовуємо тут осяяння, що прийшло до нас після роздумів. Саме так, розгорнувши щоденник, одразу побачимо, над чим саме зараз працюємо.