Хвилювання призводить лише до одного: ми притягуємо те, через що хвилюємося. Знаючи це, я повинен був негайно змінити думки, тому для одужання почав виконувати вправи для розвитку сили мозку. Однак почувався змученим і вразливим, бажав, щоб про мене попіклувалися. Я не хотів нічого робити. Прагнув, щоб хтось інший вилікував мене, зробив цю роботу за мене. Аж раптом мене осінило, що я можу покликати себе з майбутнього, — і саме це й зробив. Одразу ж почав уявляти, що відбувається в майбутньому. Уявляв, як співаю, молюся, б’ю в барабан і зцілюю себе. Це виявилося легко, але то була не просто уява: я відпустив усе, що тримало мене, та інтуїтивізував, що мені потрібно робити в майбутньому, аби допомогти собі в теперішньому. Я не докладав жодних зусиль, оскільки нічого й не робив: я з майбутнього сам лікував себе і робив за себе все необхідне. Я не надто напружував уяву — просто думав, що міг би робити, тож дозволив, аби течія моїх фантазій плавно несла мене сама. Був спокійний і розслаблений.
Здавалося, наче те, що я хотів уявити, виникало саме собою. Я просто розслабився під дією цього заспокійливого ефекту. Неймовірно, але знайшов потрібного мені цілителя — себе з майбутнього. У перші декілька днів вдавався до цієї техніки безліч разів і щоразу відчував у спині поколювання енергії. Я не намагався візуалізувати чи уявити це поколювання, усе насправді так і було. Чи була це лише моя уява? Можливо. Але так само можливо й те, що мене огорнула енергія зцілення з майбутнього. Моя спина, яка раніше не піддавалася лікуванню, тепер успішно зцілювалася. За два дні я вже встав із ліжка, а ще через тиждень повністю одужав.
Коли процес зцілення завершився, я почав повертати свій борг. Почав лікувати себе з майбутнього, відновлюючи ті самі óбрази, які раптово з’являлися в моїй голові, коли я кількома тижнями раніше лежав у ліжку. Я замикав енергетичний ланцюг. Коли ви працюєте у цих вимірах, то завжди маєте повернути борг. Якщо отримуєте доступ до енергії з майбутнього та позичаєте її, не забудьте виконати свій обов’язок і зробити те, що уявляли. Що буде, якщо цього не зробити? Ви більше ніколи не зможете з упевненістю зробити це знову.
Чи справді я зцілив себе з минулого? Може, це був ефект плацебо? Чи вилікувався б я в будь-якому випадку? Ніхто ніколи цього не знатиме напевне, але одне можна сказати точно: коли я лежав у ліжку зі страшенним болем у спині, мене в той самий час лікував я з майбутнього. Усе насправді відбувалося так, як я уявляв.
Мій протеже Робін Бенкс5, який навчає людей моєї системи розвитку сили мозку в Європі та Південній Африці, розповів схожу історію про те, як спроектував у минуле самого себе. Робін сидів у парильні, у своєму прекрасному домі в місті Йоганнесбурґ, і з насолодою згадував, як рік тому придбав цей будинок і, ремонтуючи його, мав вирішити, потрібна йому тут лазня чи ні. На шляху до втілення цієї мрії стояло безліч перешкод і викликів, до того ж архітектор радив йому цього не робити і вже майже переконав Робіна, але останній був настільки впевнений, що в будинку таки має бути парильня, й настільки цього хотів, що, зрештою, таки вніс її в проект. То було правильне рішення, адже тепер він постійно нею користується й отримує від цього неабияке задоволення.
Того дня він парився в лазні, роздумував над рішенням, яке прийняв рік тому, аж раптом його осяяло: «Я повинен допомогти собі прийняти правильне рішення». Він подумки перенісся до себе з минулого. Чоловік сказав: «Робіне, я з майбутнього. Сиджу в парильні й обожнюю це місце. Знаю, що ти вагаєшся, чи потрібно її будувати, але кажу тобі, що ти неодмінно повинен це зробити». Його голос звучав переконливо та проникливо, він давав чіткі вказівки собі з минулого, який ніяк не міг прийняти остаточне рішення. Робін продовжував це робити впродовж кількох тижнів, щоразу, коли сидів у лазні, так звертаючись до себе з минулого. Чи допомогло це йому тоді прийняти рішення? Чи стала його проекція джерелом того «непереборного відчуття», яке виникло, коли він не міг вирішити, що ж потрібно робити? Із квантової точки зору саме так і є.