Свідомість повинна стати посередником між усіма частинами й не псувати процес, нав’язуючи свою програму. Вочевидь, розум має погодитися з будь-яким прийнятим рішенням, ніщо не відбудеться без добровільної участі свідомості, бо ж вона є Хранителем волі та Плетільницею візерунків, однак украй важливо, аби інші частини також підтримували її, — і просвітлений розум це знає. З іншого боку, просвітлений розум, що залишився наодинці із собою, може з легкістю обрати будь-яку можливість, яка, однак, буде йти на користь лишень йому, і плести павутиння за допомогою цих візерунків, хоча вони і шкодитимуть цілому. Саме це ми зараз і спостерігаємо по всьому світу, і саме тому в нас так багато проблем.
Якщо ми люди духовні, то запитаємо себе: у що Бог, Будда чи Ісус хоче, аби я повірив, — і відповідно до цього бачення формуватимемо свої переконання. Якщо ж поняття духовності нам далеке, ми так само просто можемо уявити себе розпорядниками землі або ж співчутливими людьми, які прагнуть змінити світ на краще і збудувати свою модель реальності на основі найвищих ідеалів. Кожен із нас повинен знайти власне бачення та бути готовим іти за ним.
Ми довіряємо своєму серцю, інстинктам, внутрішньому чуттю, снам, знакам, відчуттям — усьому, що допомогло так далеко зайти в нашій мандрівці. Не потрібно бачити всю картину, щоб розпочати свій шлях, — нам ніколи не відкриється ціла картина; ми просто діємо та довіряємо, а тоді знову діємо — так проникаємо вглиб прихованих від нас таємниць. Осяяння приходить поступово, день за днем, коли ми довіряємо та діємо, коли плетемо павутину з того, що нам відкрилося.
Ґергард Дорн, містик і алхімік шістнадцятого сторіччя, дуже детально описує цей процес: «Той, хто навчається, отримує знання; знання приносять любов, що породжує відданість; відданість веде до повторення, а повторення дає досвід, доброчесність та силу, які допомагають творити дива».
Ми творимо діла, коли створюємо себе наново і стаємо космічними створіннями. Це поступовий процес, який має чітко визначені етапи. Дорн говорить, що відданість спричиняє повторення, а те дає нам досвід, доброчесність та силу. Вочевидь, повторення має для Дорна неабияке значення. Це й не дивно, бо повторення — алхімічний процес, ключ, що відчиняє двері до нашої трансформації. Ми повинні збагнути неймовірну силу повторення й не обманювати себе, думаючи, що свідомість можна змінити якось інакше.
Нейровчений Майкл Мерцених погоджується з цим. Мерцених, якого називають одним із провідних учених у галузі нейропластичності, пояснює, що нові функціональні мережі в мозку можна створити лише шляхом повторення. Дослідник описує мозок як такий, що здатний змінювати себе завдяки увазі та вправам, майже як окрема жива істота. Він завжди «вчиться навчатися» і є дуже сфокусованим, адже утворення нових нейронних зв’язків залежить від високої концентрації уваги.
Психолог-дослідник Едвард Тауб також виявив, що сеанси тренувань повинні бути короткочасними, — він називає це «концентрованою практикою». Ми отримали чудові результати не внаслідок довгих, але нечастих вправ, а саме завдяки коротким, однак регулярним тренуванням10.
Ми, квантові воїни, знаємо, що це повторення дозволяє виплітати павутиння, укорінювати переконання, роздумувати над законами та поглиблювати свої знання про них. Квантова практика вимагає повторення; без нього нічого істотного не станеться.
Алхімік шістнадцятого сторіччя, відомий нейровчений, високошанований психолог-дослідник та квантовий воїн — усі вони погоджуються з тим, що повторення — це ключ до досягнення відчутних результатів. Ось чому ми тренуємося щодня.