Обмінюючи, ми перетворюємося на мудрих купців, але що саме купуємо і що продаємо тут? Продаємо свої застарілі переконання, неефективні моделі, дріб’язковість і все, що не дає нам рухатися вперед і відокремлює від цілого. Щойно ми продамо це, то придбаємо для себе пробудження, космічну свідомість, нове життя. Ми обмінюємо своє старе життя на нове і робимо це, позаяк Усесвіт заохочує нас, пропонує свої скарби.
Дзен-майстер Доґен, який жив у тринадцятому сторіччі, називав цей процес «покиданням домівки»21. Не те щоб ми фізично йшли з дому, від родини, з роботи — натомість залишаємо самих себе. Ми залишаємо старий, бездіяльний спосіб життя, щоб вирушити в мандрівку до істинного єства. Доґен вважав покидання домівки (це те саме, що й наше зобов’язання пробудитися) дуже важливим кроком. Саме з цього рішення починає розгортатися подальше життя. Коли ми робимо це, то починаємо грати в космічну гру на новому, вищому рівні.
У кабалістичній космології, коли виник Усесвіт, божественний план розбився на безліч часточок, кожна з яких відповідала окремій душі22. Жодна душа не знає й не розуміє суті всього божественного плану, їй ніколи не збагнути цього, проте кожна душа повинна знайти свою частину цього плану, реалізувати її в часі та просторі.
Сучасна культура фактично зовсім не бере до уваги нашої душі, і це не дивно, якщо зважити на той факт, що засоби масової інформації за допомогою «повторення» програмують нас на принципи споживацтва, змушують накопичувати дедалі більше речей. Ми часто потрапляємо в таку пастку і на якийсь час отримуємо від цього задоволення. Але втіха від такого накопичення ніколи не триватиме довго. Ми завжди відчуватимемо неспокій, жагу до чогось справжнього, непідробного, чогось, що дійсно приноситиме нам задоволення. Доки наша душа не пробудиться, ми завжди відчуватимемо, що нам чогось бракує, незалежно від того, як усе чудово. Можемо спробувати замінити це відчуття якимись матеріальними благами, новими стосунками, сексом, наркотиками, грошима, подорожами, але ці дрібниці не замінять нам душі. Це все тимчасове, і наше незадоволення вкорінюватиметься глибше, бо це ніщо інше, як крик душі, що вимагає чогось суттєвішого.
У цій мандрівці на шляху до самотрансформації нам допомагає розум, хоча він і сам багато чого не розуміє. Коли ми покидаємо дім, то вирушаємо в подорож, де крок за кроком, день за днем наближаємося до змін. На це треба час, і ми не повинні поспішати. Маємо бути терплячими. Не можна збагнути все чи пробудитися в одну мить. Ми допомагаємо розуму пізнавати ці космічні істини, збагнути які не так уже й легко. Що краще розум осягне ці істини, то міцнішими будуть його стосунки з душею. Ми приймаємо кожну думку, якою б скромною вона не була. На цьому етапі пробудження не виходимо за межі розуму, а послуговуємося ним, щоб потрапити у вищі сфери. Ми чудово його навчили, тож тепер розум виконує наші накази. Крок за кроком сходимо на гору свідомості, спритно перестрибуючи з одного камінця на інший, долаємо озерця та ущелини, інколи падаємо і блукаємо, але повсякчас здіймаємося дедалі вище й досягаємо вершин, до яких по-іншому не дійти. Коли настає час, застаріла система відпадає сама собою, наче стигла слива, що зривається з дерева, і ми залишаємося з чимось новим та надзвичайним.
Буддисти називають цей новий стан свідомості «відпаданням розуму й тіла». Це, звісно ж, метафора, бо наше тіло та розум нікуди від нас не йдуть. Просто розум більше не переймається виключно собою, натомість стає величним і бурхливим розумом-океаном речей, а тіло — цілим світом. Слова християнського містика чотирнадцятого сторіччя Майстера Екгарта перегукуються з цією думкою: «Цілий світ — це моя душа»24.
Цей шлях допомагає квантовому воїнові стати людиною. Десять тисяч справ пробудили нас. Наші чотири енергетичні частини, які більше не перебувають у полоні дріб’язковості та тіні, пробудились і функціонують, і ми з’являємося на ринковій площі з протягнутою рукою допомоги. У розлад ми вносимо гармонію, у горі даємо радість, у болю — спокій, у відчаї — надію. Застарілий спосіб життя, коли ми жили в собі і для себе, відпав сам собою, і тепер ми сповнені чогось геть іншого. Ми живемо у свідомості Будди, Христа, у космічній свідомості — тепер це наш дім. Космічна гра добігла кінця. Будуть й інші ігри (вони існують завжди), але ця завершилась. Ми пробудилися. Відмовившись від себе, ми відкрили, що самі є всім. Ця перлина насправді дуже дорогоцінна.