— Але якщо вона незворотна, — втрутився до розмови один з інших психологів, який приєднався до невеличкої аудиторії, — то як можливо, що містер Гордон знову не затримується у своєму розвитку?
— Річ у тому, — вигукнув Немур, — що, як я сказав, деструкція тканини є незворотною, а не сам процес. Багато дослідників змогли обернути процес за допомогою ін’єкції хімікатів, сполучених із дефективними ензимами, що змінюють молекулярну форму хибного ключа, як і відбувалося. Саме це було центральним і для нашої техніки.
Але спочатку ми видаляємо ушкоджені порції мозку й дозволяємо імплантованій мозковій тканині, яка була хімічно відновлена, виробляти протеїни мозку в наднормальному темпі…
— Стривайте хвилину, професоре Немур, — втрутився я до розмови, урвавши його на вершині його розбалакування. — А що ви скажете про працю Рахаджаматі на цьому полі досліджень?
— Чию працю?
— Рахаджаматі. Його стаття заперечує теорію Таніди про злиття ензимів — концепт зміни хімічної структури ензима, що блокує прохід на метаболічній стежці?
Він спохмурнів.
— Цю статтю вже перекладено?
— Ні, ще не перекладено. Я прочитав її в журналі психопатології, який видається мовою гінді, лише кілька днів тому.
Він подивився на своїх слухачів і спробував скинути моє зауваження з рахунку:
— Я не думаю, що ми можемо чогось боятися. Наші результати говорять самі за себе.
— Але сам Таніда розвивав теорію блокування ензиму маверік через сполучення, а тепер він указує, що…
— Облиш, Чарлі. Те, що чоловік першим висуває якусь теорію, не означає, що він промовляє останнє слово в її експериментальному розвитку. Я гадаю, кожен тут погодиться, що дослідження, здійснені у Сполучених Штатах та Британії, далеко переважають роботи, виконані в Індії та в Японії. Ми досі маємо найкращі лабораторії та найкраще обладнання у світі.
— Але це не дає відповіді на зауваження Рахаджаматі, що…
— Тепер не час і не місце заглиблюватися в ці деталі. Я переконаний, що всі ці зауваження будуть адекватно розглянуті на завтрашній сесії.
Він обернувся до когось, і вони заговорили про свого однокурсника з коледжу, а я стояв там розгублений.
Мені вдалося відвести Штрауса вбік, і я почав розпитувати його.
— Ну, гаразд. Ви мені казали, що я надто чутливий до нього. Чи сказав я щось таке, чого він не захотів слухати?
— Ти примусив його почуватися нижчим, а він цього терпіти не може.
— Я цілком серйозний, Бог мені свідок. Скажіть мені правду.
— Чарлі, ти мусиш перестати думати, що всі сміються з тебе. Немур не зміг обговорювати ці статті тому, що він їх не читав. Він не вміє читати цими мовами.
— Він не вміє читати гінді та японською? Ти жартуєш?
— Чарлі, не всі обдаровані твоїм талантом до мов.
— Тоді як він може відбити атаку Рахаджаматі на цей метод і спростувати сумнів Таніди в адекватності цього методу контролю? Він мусить знати про ці дослідження…
— Ні, — замислено сказав Штраус. — Ці статті, певно, написані зовсім недавно. Перекласти їх не було часу.
— Ви хочете сказати, що також не читали їх?
Він стенув плечима.
— Я ще гірший знавець мов, аніж він. Але я переконаний, що до того, як тут будуть прочитані останні доповіді, всі журнали пильно переглянуть, шукаючи в них додаткових відомостей.
Я не знав, що сказати. Почути від нього, що обидва вони невігласи в цілих зонах власних наук, було жахливо.
— А які мови ви знаєте? — запитав я.
— Французьку, німецьку, іспанську, італійську й трохи читаю шведською.
— Не знаєте російської, китайської, португальської?
Він нагадав мені, що як практикуючий психіатр і нейрохірург він має дуже мало часу для вивчення мов. А єдиними стародавніми мовами, якими він умів читати, були латина й грецька. Жодної зі стародавніх мов Сходу він не знав.
Я бачив, що він хоче на цьому закінчити розмову, але мені хотілося довідатися, як багато він знає.
Я довідався.
Фізика: нічого крім квантової теорії поля. Геологія: йому нічого не відомо про геоморфологію, про стратиграфію і навіть петрологію. Він нічого не знає ані про мікро-, ані про макроекономічні теорії. Дуже мало знає математику поза елементарним рівнем диференційного числення і взагалі нічого не знає про алгебру Банаха або Ріманові множини. Це були тільки перші відкриття, що обвалилися на мене цього вікенду.