З малих літ Володимир, як і всі діти Олексія, виявляв велику схильність до музики. Казали, що перейняв її від діда, батька та брата Евгена. Батько не був проти, щоб, крім обов’язкової гімназійної науки, син ще займався й музикою. У Коломийській гімназії талановитий хлопець захопився скрипкою і почав брати уроки у відомого у краї скрипаля, професора гімназії Романа Рубінґера. У 1926 р. викладачем Коломийської гімназії став відомий диригент Филип Баран. Він організував симфонічний оркестр, до якого залучив кращих учнів-музикантів, серед них — Володимира та Зенона Цісиків. Володимир грав у групі перших скрипок. 1929 року в Коломиї відкривається філія львівського Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, директором якої стає Роман Рубінґер. Від цього часу Володимир як учень філії бере участь у піврічних та річних пописах і, як один із кращих, демонструє своє мистецтво на загальних концертах-оглядах усіх відділів музичного інституту у Львові. Про ще не раз писалось у рецензіях та відгуках місцевих газет. Так, наприкінці першого навчального року (1929—1930 рр.) він виступив на такому концерті з «Романсом» Л. Бетховена. В рецензії на цей попис були відзначені він та ще один учень-скрипаль з Коломиї: «В обох солідна велика повага і пошана, з якою вони ставляться до свого діла як поглядом техніки, так і виконання». 28 травня 1931 р. молодий скрипаль знову брав участь у загальному пописі; у відгуку на концерт зазначалося: «Із скрипкових точок особливо корисно представилися талановиті елєви з Коломиї: Л. Сатурська та В. Цісик». Діяльність оркестру не була систематичною. Репетиції проводилися принагідно — до концертів чи музичних академій. Таким чином, В. Цісик грав водночас у двох оркестрах, що стало для нього доброю практикою. Також за інціативою Рубінґера в Музичному інституті діяв музично-вокальний гурток. Відомо, що влітку 1931 року він здійснив «гастролі» по краю. У концертах звучали солоспіви, хорові твори, сольні скрипкові композиції, які виконував Володимир Цісик, та твори для інструментального тріо (скрипка, віолончель, фортепіано). Артисти виступали в населених пунктах переважно Станиславівщини, розпочавши турне 7 серпня в Яблуневі і завершивши 20 серпня в Яремчі. Серед міст маршруту були Косів, Снятин, Городенка, Делятин, Микуличин, Ворохта та ін.
1931 року в Коломию приїхав відомий тенор Михайло Голинський (1890—1973), який дав тут концерт з оркестром, у якому грав Володимир Цісик, а диригував Роман Рубінгер. Тоді й познайомився Володимир Цісик з Михайлом Голинським, який з 1938 року переїхав до Канади, де вони згодом і зустрінуться.
За припущенням дослідниці життя та творчості В. Цісика Г. Максим’юк, Володимир Цісик, закінчивши гімназію, вступив до Познанського університету (Польща), залишаючись, однак, учнем Коломийської філії музичного інституту. Про це засвідчує стаття, присвячена Шевченківському концерту, який був організований у Познані силами університетського студентства 12 березня 1932 р. В ній позитивно охарактеризований виступ Володимира: «Скрипкові соля студента Цісика — Беріота: VІІ. концерт, Рахманінова — Романца та Сарасате: Романца Андалюзе — виконані були бездоганно. У Цісика видно добру школу (елєв філії Муз. Інст. Лисенка в Коломиї) безпосередність і щирість в інтерпретації творів, добру техніку смичка, що проявилася вповні в ефективному концерті Беріота». Музичну освіту Цісик продовжив у Празькій консерваторії, де займався протягом двох років у класі видатного скрипаля і педагога Бедржиха Волдана. Повернувшись до Галичини, вступив до консерваторії ім. К. Шимановського Польського Музичного Товариства у Львові в клас проф. Марека Бауера (учень В. Коханського і О. Шевчика). Закінчує консерваторію в 1936 р. Одночасно відвідує заняття з камерного ансамблю в Музичному Інституті ім. М. Лисенка у відомого віолончеліста професора Петра Пшенички. Його курс камерного ансамблю в інституті студенти називали між собою «камералкою». Преса дуже високо оцінювала виконавську майстерність професора П. Пшенички, який був чи не першим, хто запровадив і ввів у моду концерти, про які повідомляли афіші. Зокрема, започаткував такі афіші для виступів учнів свого класу. Так, 6 лютого 1937 року відбувся вечір струнного квартету, в якому Володимир Цісик був першою скрипкою і про який на сторінках газети «Діло» (№ 29 за 1932 рік) було зазначено, що це перший виступ ансамблю такого складу, який має «чимало даних на те, щоби стати у нас першим постійним квартетом і заповнити ще одну прогалину в нашому музичному житті». У концерті, крім творів Моцарта та Чайковського, прозвучали мініатюри на теми українських народних пісень одного з найвидатніших українських композиторів міжвоєнного періоду Василя Барвінського в перекладі для струнного квартету Петра Пшенички. Майстерність гри Володимира Цісика була помічена не тільки українською пресою та критикою. Її почули й оцінили поляки.