Канікули, як і майже всі українські діти, вона проводила в таборах «Пласту». Кожного року — тритижневе перебування в таборах. Там вона вчилась бути гордою за свій народ, його героїчне і трагічне минуле і шукати шляхів для досягнення його заповітної мрії — мати свою державність.
Квітка — Кейсі намагалася увібрати все українське, що її батьки змогли привезти з собою до США.
Розділ сьомий. Пластунка
Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові і Україні...
Більшість українського емігрантського юнацтва мала за честь перебувати в лавах пластунів.
Молодіжний український рух як організована сила вперше вийшов на історичну арену в XX столітті.
Скаут — людина, яка навіть у складних ситуаціях не втрачає оптимізму i, користуючись власними знаннями та вміннями, самостійно з ними бореться. Перший скаутський гурток був організований письменником i художником з США Ернстом Томсоном у 1902 роцi, котрий, проживаючи певний час поруч з індіанськими племенами, провів безліч спостережень та дійшов до висновку, що природа може виховувати людину, та допомагає їй переосмислити зміст її життя. Створений гурток він назвав «Товариством березової кори», що стало початком скаутського руху в Пiвнiчнiй i Пiвденнiй Америцi. Однак не менш важливу роль у становленні світового скаутського руху відіграв британський генерал Роберт Бейден-Пауел. Побачивши безпорадність своїх солдатiв у екстремальних умовах під час англо-бурської війни (1899—1902 рр.), генерал доручив мiсцевим пiдлiткам догляд за пораненими, пошук харчування та ведення розвiдки. Таких пiдлiткiв вiн називав «скаутами» — розвiдниками. Будучи у відставці, Роберт Бейден-Пауел пише книгу «Скаут для хлопцiв», яка пізніше стає основою для організації скаутських гурткiв. За Бейден-Пауелом, прикметами доброго громадянина є: характер, фізичне здоров’я, фахова освіта, що уможливлює подальший професійний ріст, готовність і практика служіння ближнім. Для досягнення мети скаутинґ базується на трьох основних принципах, що знайшло своє вираження у скаутській присязі і Трьох Головних Обов’язках скаута: перед Богом і Батьківщиною, іншими і самим собою. Обов’язок перед собою виражається у самовдосконаленні на основі Скаутського Закону — своєрідного кодексу поведінки за взірцем лицарського. Скаутську виховну методу визначають як систему поступової самоосвіти через чотири основні чинники: 1) добровільно взяті на себе присяга і закон; 2) навчання через діяльність; 3) участь у малих групах під проводом дорослих; 4) поступові та стимулюючі програми різноманітної діяльності. Всебічність скаутського виховання зумовила різноманітність його форм і методів, у яких особливу роль відіграє життя серед природи і змагальний принцип на всіх рівнях.
На початок ХХ ст. припадають події вітчизняної історії, пов’язані з новітнім політичним оформленням української нації, боротьбою за національну державність. Значну роль у цих процесах відіграв український молодіжний рух у всіх його складових.
Назва «Пласт» походить від козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську. Основоположником українського скаутингу вважають доктора біології Олександра Тисовського. За задумом О. Тисовського, виховання в “Пласті” повинно бути безперервним від восьми років і до самої старості для тих, хто пов’язав з ним свою долю. Свою історію національна скаутська організація «Пласт» розпочинає з осені 1911 року, коли майбутній полковник Армії УНР Іван Чмола заснував у Львові перший пластовий гурток. Саме він адаптував сформульований засновником скаутського руху Бейденем-Поуелом виховний ідеал скаутингу, викладений у 14 правилах лицарського Пластового Закону. Середовищем, в якому формувалися принципи всебічного самовиховання стали окремі українські навчальні заклади, зокрема найстаріша в Галичині Українська Академічна гімназія у Львові — перший осередок організаційного оформлення українського скаутинґу під керівництвом вчителя О. Тисовського. Принцип всебічності скаутинґу дозволив залучити до нього представників різних середовищ, що відбилося зокрема у особах його трьох перших організаторів: вчительство — О. Тисовський (основоположник Пласту), самоосвітні гуртки — І. Чмола, спортивний рух — П. Франко. У Наддніпрянській Україні перший український скаутський загін виник у 1915 року в київській гімназії Володимира Науменка. Після поразки Української національно-демократичної революції 1917—1921 років «Пласт» відновлює свою діяльність спершу в Західній Україні, а згодом серед української еміграційної молоді в країнах Західної Європи. В «Пласті» масово гуртувалася українська шкільна, селянська та робітнича молодь. Почав виходити офіційний «пластовий» орган «Молоде життя». У Сполучених Штатах Америки Пласт був заснований через декілька років після його організації в Україні — у 1915 році. Однак, на початку свого існування, ідеї пластового руху не набули значного поширення серед української молоді в діаспорі США. Осередок Пласту на початку 20-х років ХХ століття діяв тільки у Нью-Йорку під керівництвом українського учителя Петра Задорецького, який взяв на себе ряд організаційних питань, а також подбав про приміщення для зібрань, які відбувалися у школі св. Джорджа. На той час організація налічувала 95 пластунів. В зв’язку із від’їздом у 1929 році П. Задорецького з Нью-Йорка, цей осередок Пласту занепадає і протягом двох десятиліть пластовий рух у США перестає діяти. Відродження пластового руху у Сполучених Штатах Америки розпочалося із переселенням переміщених осіб українського походження за океан, тобто із початком третьої хвилі української еміграції. Третя хвиля української еміграції, велику частину якої становила свідома і патріотична молодь, ставилася до свого становища на еміграції як до почесної місії репрезентувати український народ у світі, а тому вважала своїм відповідальним завданням насамперед «активне включення у визвольну боротьбу українців усього світу». Українська молодь, яка почала прибувати на американський континент, своєю метою вбачала «стати потоком нової крові у місцеве українське життя і своєю жертвенною, систематичною, неголосною, іноді й буденносірою працею причинитися для національно-політичного освідомлення, культурного й економічного розвитку української еміграції чи її нащадків».