Як і Квітка, членом «Пласту» у період 1950—60 років був Блаженніший очільник УГКЦ, кардинал Л. Гузар, який зазначав «найважливішим, чого він навчився у «Пласті» — постійно інтенсивно працювати над собою. «Пласт» — остаточно це організація, самовиховання, як колись мав на думці Бейден Паул — засновник (скаутського руху). Людина мусить працювати над собою, набувати певні чесноти, прикмети, за допомогою яких вона гарно спілкується з іншими... Пласт має певні закони. Коли ми складаємо присягу, то присягаємо бути вірні Богові, батьківщині, слухатися старших, їх поради і керівництва. Це не є якийсь надзвичайний закон — це кілька таких прикмет, які кожна культурна людина повинна мати. Наприклад, пластун має бути точним. Точність — це надзвичайно важлива річ у житті культурної людини. Культурний — це такий, що вміє співжити з іншими людьми. Процес виховання в Пласті повинен допомогти зробити кожного дуже цінними громадянами, цінними людьми у суспільстві. Ми маємо багато таких прикладів у минулому столітті, тут немає нічого надзвичайного чи таємничого. Це додаток у процесі виховання, яке ми починаємо від батьків, вчителів. Принцип виховання Пласту в кінцевому випадку — це процес самовиховання. Старатися самому без зовнішнього примусу бути хорошою людиною», — зазначає поважний пластун Блаженніший Любомир.