Патріотизм майбутньої відомої співачки та виконавиці рекламних джинглів виростав із її вродженої любові до Батьківщини, та виплеканий патріотичним вихованням, отриманий від батьків та українських організацій. «Пласт» продовжував відігравати важливу роль у формуванні особистості співачки та майбутньої «королеви джинглів», який на засадах християнської моралі сприяв всебічному патріотичному самовихованню. Саме ці духовні цінності стануть життєвими орієнтирами Квітослави Цісик, якими вона керуватиметься у своєму житті, залишаючись справжньою пластункою.
Але через свою постійну музичну зайнятість Квітка потроху залишає «Пласт». «Ми разом пластували в одному курені з Квіткою. Коли всі підросли до старшопластунського віку, то більшість дівчат пішли до куреня “Спартанки”, Квітка ж через свою постійну музичну зайнятість потрохи відійшла від Пласту» — ділиться спогадами станична Нью-Йорку Таля Даниш. Згодом, у зрілому віці, закладений в дитинстві вишкільний український фундамент відіграв чималу роль у творчій натурі співачки. У Квітки Цісик залишалось зовсім мало часу, щоб займатись пластовими справами, але ніколи не відмовлялась, коли до неї звертались по якусь конкретну допомогу. До кінця свого життя, зустрічаючись з колишніми своїми друзями по «Пласту», вона віталась, як і належиться пластунові, подаючи ліву руку, що свідчило про її приналежність до світового скаутського руху, оскільки ліва рука ближча до серця і вітання нею означає довіру до людини, з якою вітаються, і промовляла «СКОБ», підносячи при цьому догори праву руку із випростаними трьома пальцями — символом трьох головних обов’язків пластуна.
Ім’я Квітки Цісик занесено в список найвидатніших пластунів поруч з іменами Степана Бандери, Павла Ґайди, Івана Іавдиди, Богдана Гаврилишина, Любомира Гузара, Бориса Ґудзяка, Василя Кука, Миколи Лебідя, Юрія Логуша.
Це була її велика школа українства.
Розділ восьмий. «Міс Союзнівка»
Батьки Квітослави, крім активної участі у скаутській організації «Пласт», залучили її до діяльності у «Союзнівці» (англ. Soyuzivka Heritage Center). «Союзнівка» — це український культурний центр, який розташований у м. Кергонксоні штату Нью-Йорк поблизу хребта Shawangunk Ridge на південь від гори Катскілл у північній частині штату Нью-Йорк, який організовує дитячі табори з вивчення культурної спадщини, семінари, фестивалі, концерти, танцювальні вечори та художні виставки для тих, хто зацікавлений у набуванні знань про Україну та її багату культуру.
Історія цього «клаптика українських Карпат», з яким у Кейсі пов’язано багато дитячих спогадів, розпочалась з ініціативи Українського Народного Союзу (створений у 1894 році), який у 1954 році придбав у горах штату Нью-Йорк, які дуже нагадують українські Карпати 250 акрів (це трохи більше ніж 100 гектарів) землі. Поруч із галявинами, гірським струмком і частково лісистою місцевістю, було побудовано дев’ять будинків, з окремим плавальним басейном та тенісним кортом. Всі будинки розміщені в певному віддаленні один від одного. Кожна з цих будівель названа на честь регіонів України («Тернопіль», «Київ», «Одеса», «Львів», «Чернівці» та ін.). На території є кілька пам’ятників. Примітно, що це бюсти Т. Шевченка, Л. Українки та І. Мазепи. Бюст Т. Шевченка у виконанні всесвітньо відомого українського скульптора О. Архипенка. На території, серед дерев, кущів, трав, потічків розташовано будинки «Союзівки», сьогодні у цих будинках готелі, у яких поселяються діти і батьки, які перебувають тут у літніх таборах. Також у «Союзівці» відбуваються щорічні культурні фестивалі та мистецькі виставки й концерти. Крім того, культурний центр представляє можливість орендувати на декілька тижнів цілий будиночок серед мальовничої природи, і приїхати на літо відпочити. Будинок відпочинку «Союзівка» працює цілорічно, а влітку українська молодь проводить там канікули у дитячих, спортивних і відпочинкових таборах. «Союзівка» ставить собі за мету сприяти, зберігати і поширювати українську культуру. Вона й досі прагне за допомогою своїх програм прищепити гордість за українську спадщину в американської молоді українського походження, демонструє українську народну культуру американській аудиторії. Як правило, сюди приїздять із сім’ями. Готелі недорогі як для США (80—300 доларів залежно від сезону, 300 — за ніч, то лише на час щорічного фестивалю, коли гостей дуже багато). Культурний центр «Союзівка» використовується для проведення семінарів, досліджень спадщини, фестивалів, концертів, святкувань з танцями, художніх виставок та дитячих літніх таборів. Ці послуги надаються вже понад 50 років. Періодом процвітання культурного комплексу «Союзівка» вважається період під керівництвом Володимира Кваса — великого прихильника мистецтва, який присвятив все своє життя поліпшенню «Союзівки», і був відповідальним за запрошення музикантів й танцюристів, проведення концертів та семінарів на курорті протягом літніх місяців і під час канікул, часто співпрацював з Володимиром Цісиком. Упродовж 1961—1962 рр. татко Квітки був артистичним керівником «Союзівки», а матір — директором дитячих відпочинкових таборів. У 1961 році під керівництвом митця були проведені три великі музичні акції: свято св. Володимира, Свято молодих талантів і Шевченківська академія. В. Цісик не лише був організатором концертів, але й брав у них участь як скрипаль і диригент жіночого хору «Веселка». Цей колектив був заснований митцем для супроводу Служби Божої, яку на Союзівці відправляв її парох о. Любомир Гузар. Хористи вивчили, за власною ініціативою, крім церковних піснеспівів, низку обробок українських народних пісень, з якими виступали на святах. Особливо сподобалася слухачам у виконанні тріо найкращих хористок «Пісня про рушник» А. Малишка — П. Майбороди, яку для жіночого ансамблю аранжував В. Цісик. Концертмейстером на всіх концертах була Марія Цісик, яка мала й сольні виступи. В липні 1962 р. митець з успіхом виступив на Союзівському вечорі «Синя чічка» пам’яті М. Гайворонського, виконавши твори Фоменка, Мусоргського, Брамса, Дворжака та інших композиторів, в серпні організував концерт молодих талантів, на якому співав створений ним дівочий вокальний квартет (Цісик зробив для нього переклади популярних пісень). Мистецьку роботу Володимир Цісик продовжив восени цього ж року, керуючи Союзівським хором і вже згаданим квартетом.