Квітка Цісик мала феноменальне розуміння свого призначення у цьому житті. Про це сказала в єдиному інтерв’ю, яке взяв Олександр Горностай: «Я небагато зробила для української громади...».
Розділ шістнадцятий. Незламна Квітка
«Квітці судилося бути однією з тих щасливих вибраних, котрі від якогось моменту уже не належать ані собі, ані родині, ані друзям; вони, помножені на любов слухачів, стають справді понад часом» — підсумує, завешуючи вечір, присвячений пам’яті співачки, С. Махно.
Квітка Цісик планувала випустити третій україномовний альбом з колисковими або сучасними піснями, але цьому не судилося статися — її життя передчасно обірвалося. Останньою піснею, записаною Квіткою, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки. У1992 року у Квітки діагностували рак молочної залози. Щоб надихнути дружину та підняти їй настрій, Ед Ракович розіслав через інтернет-спільноту Ukes запит з проханням написати Квітці. Цю ініціативу підтримала українська програма на радіо CKJS у Вінніпезі, яке повідомило слухачам, аби вони писали безпосередньо Квітці або відправляли листівки та листи до станції, які згодом планувалося передати співачці. Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до смерті.
Лікарі пророкували лише кілька місяців життя, але вона витримала цілих сім років. Проте метастази невблаганно розповсюджувались по всьому організму і нищили його. Вона вимушена була перенести одинадцять неймовірно складних операцій, а відтак опромінення, від якого ставали ламкими кості. Вона героїчно переносила біль. Часом не могла навіть застібнути ґудзика. Біля неї постійно був чоловік Ед Ракович. Вона приймала чергову дозу опромінення, а він сидів поруч і гладив її руку. І коли вона знемагала від болю, він говорив «Я люблю тебе» українською мовою... Вона обіцяла йому, що переможе рак.
Лікування вимагало значних коштів і було досить дорогим, з шаленою швидкістю поїдаючи сімейні заощадження. Перемагаючи біль, Квітка йшла у студію і записувала черговий джинґл для якоїсь фірми. Борги накладали свої зобов’язання.
«Вона любила, — згадувала двоюрідна сестра Христина Лев, — пройтися безлюдним пляжем тримаючи за руку маленького сина. Любила, щоб син торкався її босих ніг. Любила довго плисти в морі, так щоб з берега перетворитися в ледь помітну крапку на небосхилі. Любила довгі кінні прогулянки за містом»...
29 березня 1998 року в Нью-Йорку, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, американка з українським серцем Квітка Цісик, вдома, в оточенні родини, відійшла у ВІЧНІСТЬ.