Квітка кохання

Ті діди, що гроші мають,
То старими не бувають.
25.12.1990 р.

ЛИТВИНУ-ДЕПУТАТУ
Я не такий розумний, як Литвин,
І так як він, я говорить не вмію,
І хоч не пив таких, як він, я вин,
Зате людей жалів я і жалію.
19.9.2010 р.

ГРАМОТНА ФІГНЯ
Поетесі Галині Харчук
І дні, і ночі я не спала,
З пальця все віршики смоктала,
І стільки їх я насмоктала,
Що і сама горбата стала.
Ти вслухайсь в ті слова коряві,
У ті закручені, нудні,
Вони настільки кучеряві,
Що аж не віриться мені.
Чи хоч задумалась ти, сестро,
Для кого пишеш ці вірші?
Кому потрібні ті шедеври,
В яких ні думки, ні душі?
Не всіх поетів люди люблять,
І я також не всіх ціню,
Бо жаль мені отих щасливців,
Які читають ту фігню!
19.9.2010 р.

ВЕРБИЧКИ-ЧАРІВНИЧКИ
Стоять вербички-чарівнички,
Схиливши віти на плече,
А листя, в золото одіте,
Немов вогнем, мене пече.
18.9.2010 р.

БОЖИЙ ПОДАРУНОК
Ви, як завжди, чарівні і нарядні,
Що аж очей не можу відірвать,
Та як погляну я на ті наряди –
Не можу ні зігнутись, ані встать...
Бо сукні кращої від теї,
Яку вам Бог подарував,
То, якщо чесно вам признатись,
В житті я кращої не знав.
13.12.1988 р.

У ВОРЗЕЛІ НА КУРОРТІ
На курорті у бабусі,
Як автобус став,
Лікар: – Як відпочивалось?–
В бабці запитав.
Бабка ж тут категорично,
Вмить зробила міну:
– Не сподобався ніскільки
Ваш курорт в цю зміну.
– Може, вас в їдальні нашій
Кепсько годували?
– Слава Богу, кому мало
Тому добавляли.
– То, можливо, не возили
Кінофільми файні?
– Дуже вдячна, особливо,
За ті... сексуальні.
– Тож, чи в нас дерев у обмаль,
Чи не ті осики,
Чи ж дівчата не співали
В клубі під музики?
– І музики верещали
Під ті дикі крики,
І у всіх світились стегна...
Аж ревли осики.
– Чим же ви не задовільні?–
Той набравсь відваги.
– Бо на мене не звертали
Мужики уваги...
– Але ж ви уже старенька,–
Й глянув їй на рожу…
– Та яка ж бо я старенька,
Яж лежать... ще можу?
27.12.1988 р.

СОБАЧА ШКОЛА
– Ти чому, – до Гриця мати,
Став, як ворон, каркать?
– Думав, в школі вчать співати,
А там – учать гавкать.

ДИВО В ЛІСІ
Дві берізки у тайзі
На одній стоять нозі.
Так бідняги нализались,
Що ледь-ледь з землі піднялись.
Ще й хіхікають: Ой-ой –
Клен повзе, немов герой.
П’яний ясен на виду
Вткнувся носом в лободу;
Ну а біленький бузок
Десь забився у садок
І під пісеньку хрущів
Визирає з-під кущів.
– Що за диво, що за «біс»,
Що кричать всі на весь ліс?
Кажуть, навіть ожина
Нализалась так вина,
Що задерла в небо ноги
І лежить серед дороги.
А красунечка-калина,
Як засватана дівчина,
Підняла свою спідничку
І попленталась в водичку.
От так диво-дивина!
Хто їм стільки дав вина?
Чому всі так стали пить,
Ніби день лишилось жить?
21.07.1984 р.

ПІДУ В ПРОФКОМ
Піду в профком і подивлюся
Кому там премії дають?
Бо хочу взнать, – до Олі Нюся, –
Кого іще крім нас ї...ть?
15.12.1988 р.

ЗА ГРУДАШКИ
За грудашки, що в Наташки,
Хоч сьогодні в «рукопашний».
15.12.1988 р.

НА КАЛИНУ ПОДИВИВСЯ
На калину подивився
Й на дівчину повалився…
– Так тобі, ото, і треба,
Щоб не лазив, де не треба.
15.12.1988 р.

ЗАКОХАНИЙ БАНДИТ
Моєю не була і знаю, що не будеш,
А навкруги шумлять, цвітуть сади.
І кожен раз утомлені сусіди
Приходять, щоб напитися води.
В тебе сім’я і ваші спільні діти,
На всіх одна і радість, і біда.
Чи ж можу я чужі зривати квіти,
Й чи матиму на їх колись права?
Так, я люблю, та що з того кохання
І про яку любов з бандитом говорить,
Що вліз в чужу сім’ю, принісши всім страждання,
Хіба такого зможеш полюбить?
8.1.1983 р.