Як хотіли і могли,Дівок в баржу позганялиІ на північ повезли.І у тому океані,Де завжди скрипів мороз,Всіх дівчат пороздягалиЙ їм зробили паровоз.Й під тим морозним небом,Там, де холодно й моржу,Ті «орли» по ласці БожійПотопили ту баржу.Що то був за рев, за крики,Як топились ті дівки,Тільки наші яничариВсі від радощів ревли.Що то був за рев, за крики –Океан почервонів,Й після того над льодамиСтяг кровавий завихрів.А ти, Боже, дививсь мовчкиНа оті їх муки.Як же міг не заступитись,Хоч були ті й суки?Адже ти створив їх, Боже,По своїй подобі,Як же міг не захистить їх,Звідки стільки злоби?А як хвилі вгамувалисьВід криків у морі,В нічнім небі появилисьСкрізь кроваві зорі.І вони, немов русалки,Визирали з неба,І «героїв» тих шукали,Й там вже, де не треба.Чим ті феї завинили?Й досі я не знаю,Тож не можу і заснути,Коли спать лягаю.Бо коли відкрию очі,То в морській безодніУявляю, як лежать тіДесь на дні самотні.Чим вони перед тобоюЗавинили, Боже,І чому не покарав тиВиродків тих тоже?Як же можна винуватитьЖіночок за вроду,І за те, що їх всі хочуть,У любу погоду?Й чи ж вони у тому винні?Не стану перечить,То навіщо свою винуЇм валить на плечі?Адже ті, що їх судили –Хлопці із еліти –Їх залишили самітних,Як під снігом квіти.Але німців, ті слов’янки,Так зачарували.Що вони їх із-під снігуТут же відкопали.Тих, кого судити треба,Тих у нас не судять,Тож, хіба оті убивціТо нормальні люди?Та хіба ж ти те не знаєш,Що жінки в нас впертіТа відмова в час воєннийРівноцінна смерті.А тому я вимагаюКожну ту Іуду,Що дала наказ вбивати,Притягти до суду .Ну невже, за те, що дівкаМає гарну вроду,З нею треба боротися,Як з «врагом» народу?Тож скажіть ще їм спасибіІ моліться Богу,Що в них силу віднімалиДля свого народу.Бо якби не їхня вродаТа не їхня ота… гра,То, якщо сказать по правді,Хрен твоя б перемогла!Пройшли тижні, пройшли рокиПісля теї бойні,Ідуть хлопці при лампасах,Як коти… «довольні».Ще й сьогодні чути регітНа усю державу.Йдуть кати мого народуЩо вершили «славу».Пройшли тижні, пройшли рокиПо тому погрому,Йдуть веселі кедебістиВ орденах додому –За відвагу над «ворогом»,Аж смішно сказати,А то ж могла буть сестра їхАбо рідна мати.А то ж могла буть сусідкаЧи його дружина…Як же міг таке ти вдіять,Якщо ти мужчина?Як же міг, скажи, піднятиТи на жінку руку,Ту, що щастя нам дарує,І тобі й онуку?Скільки плям ще невідкритих,Невідомо в світі,Де пройшли ці душогубиЗ вищої еліти?То ж і хочеш, чи не хочеш,Й на те є причина,Що думаю невідступно,Хто ж ти є, людино?Ти людина чи тварина,Чи ти є падлюка,Бо хіба ж мужик на жінкуЗміг би піднять руку?Чи ти й справді похвал гідна,Чи вбить тебе треба?Адже скільки бід і горяНа землі від тебе.Зупинись і подивись ти,Що ти натворила,І скількох ти братів меншихУже погубила?А це ж все таки людина,І до того ж чарівна,Від якої навіть в дурнівПіднімається… весна.То ж у чім її провина? –Я хотів би запитать, –Що дарує дурням щастя?Що народжена кохать?Адже жінка – то як квітка,Якщо можна так сказать,Й Богом створена для того,Щоб ту квітку цілувать.Ой, людино, ти, людино,Ти, немов зубило,Й щоб таке неповноціннеСвітом володіло?Що ж ви, люди, зупиніться,Зупиніть цю жопу,Поки вірус не проник цейЙ далі у Європу.А тепер я знов звертаюсьДо отого моря,У якому води меншеАніж сліз і горя.З того часу потопленіВсі пооживалиІ на хлопців у кокардахПолювати стали.З того часу ті дівчатаВ ставках проживаютьІ як вечір зійде з небаХлопців дожидають.