Квітка кохання

О, як мені завжди хотілось
Тебе за білі руки взять,
І десь в гаю рум’яне тіло
Усе при Місяці злизать.
15.2.1989 р.

МИ – ЗА ДЕМОКРАТІЮ
На всі послуги державні
Ціни піднімаються,
От як хлопці з Тель-Авіва
Для хохлів стараються.
– Чому ж так? – Я повернувся
Й подививсь на братію.
– Ти що – з Місяця звалився?
Ми ж – за демократію!
Для трудящих все ми робим,
Бо ми їх шануємо,
Всі дороги на будову
Їм ми пропонуємо!
16.4.1976 р.– 16.1.2011 р.

«КОЗЛИХА»
О, ти мій хлопчику рідненький,
Звертаюсь це до тебе я,
Те, що почув, синок, від тебе,
То вистачить на все життя.
Отож, який ти є насправді,
Те вияснять вже марна гра,
Бо ти шукав собі не батька,
А «отпущение козла».
І мама в тебе теж – «козлиха»,
І ти правий: за що любить?
За те, що грошей торбу мала
Та не дала тобі пропить?
Трясти батьків, синок, не треба,
В тебе свої синки ростуть,
Якщо в батьків щось зайве буде –
Вони самі тобі дадуть.
І непотрібно корчить дурня,
І прикрути свій гнів і жар,
А хочеш, щоб тебе любили,
Облиш пияцтво й злазь із хмар!
І ти не думай, що ти супер
І що хитріший ти за всіх,
Тому вслухайся в кожне слово,
Що старші кидають на сміх!
Поваги криком не здобудеш,
І годі дурника вдавати!
А як ще й далі пити будеш,
Тоді забудь, як батька звати.
19.6.2001 р.

ШКАТУЛКА
Жінка – це така шкатулка,
Де суцільна штукатурка,
А якщо рум’ян не стане,
Хто тоді на неї гляне?
6.4.2003 р.

НЕМА АНАЛОГІВ
Як же можна нашу владу
Не любить, не жалувать,
Як таку, що на Вкраїні
Вже нема аналогів.
Гарно дуже, дуже гарно
В нас все получається,
Кажуть, що життєвий рівень
Наш, мов, «повишається».
Що то правда, то вже правда,
Нікуди діватися,
Вже квартплату підняли –
Треба роздягатися.
Як тобі добавлять гривню,
Будуть рік брикатися,
От вам, люди, й справедливість,
Як тут не пишатися?
4.5.1976 р.

КРАЇНА ДУБІВ
Наш лад нагадує мені
Завжди чомусь пісні сумні,
І хочеш того ти чи ні,
А мусиш ті співать пісні.
Що головні дуби заграють,
То всі й підспівувать їм мають.
Отож, уже і доспівались,
Що в дурнях майже всі остались.
Бо дуб, отой, що диригує,
Крім себе інших він не чує.
5.11.1988 р.

МЕНІ Б ТАКУЮ ДІВЧИНУ. .
Такую б дівчину, побий мене Гриць,
Я б всю зцілував би – від ніг до суниць!
І в Місячне небо, як світяться зорі,
Від щастя кричав би, як гуси надворі.
17.10.1988 р.

ЯК ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТИ
Як цвіте картопля і приходить ніч,
За селом у батька стоголоса річ.
Ось перепелиний, ось кричать стрижі,
Ось із гаю чути голос солов’їв.
Вийду я тихенько з хати у свій двір,
Притаюсь і слухаю з поля той ефір.
Як в садку шепоче з вітром осокор,
Що зігнувсь над тином, ніби пан сількор.
Слухав, як кохалися у гаях хрущі
І всю ніч сміялися весело кущі.
Слухав я те поле, поле дивних мрій
І чомусь хотілося вирости мерщій.
Бо хотілось дуже цей пізнати світ,
Від якого в захваті був я стільки літ.
Там, де над полями плавали віки –
Бігав я до ранку і туди, й сюди.
Так мені хотілось про оте все знать,
Де віки блукають і чому не сплять?
А гаї шушукали, а гаї гули,
Мов попереджали:
– Хлопче, не спіши.
Ще устигнеш, братику, руки увірвать,
Ну а поки підемо баю, баю – спать.
Пам’ятаю, якось стрів мене дідусь
З люлькою, з усами, зібганий картуз;
Подивись на мене і сказав: – Сідай.
Хочеш довго жити, то запам’ятай:
Бачиш, ген, у лузі косять косарі,
Що до них так Сонечко тягне пазурі.
Хочеш, аби Сонце їх не обпекло,
Занеси, будь-ласка, їм води відро!
Бо якщо ти хочеш в світі довго жити,
То добро потрібно все життя творити.
І чим більше людям зробиш ти добра,
То і сам ти житимеш довше у віках.
6.1.1988 р.

МУХОМОРИ – ІДЕАЛИ
При орденах і при медалях
Сидів могутній мухомор,
Якому цяцьки ті чіпляли,