Квітка кохання

За те, що він в законі «вор».
О, ви могутні мухомори,
Простого люду вороги.
Як ви могли тягнуть з комори,
Те, що не клали ви туди?
А ваші спільники-поганки –
Нікчемні, кручені панки –
За вами сунулись, як танки,
Щоб їм також хоч щось дали,
І теж, що бачили, тягли.
2.12.1988 р.

ШКІЛЬНОМУ ТОВАРИШУ
Малюку Миколі
Як зацвіло й защебетало
І заспівали солов’ї,
Тебе, мій братику, не стало,
Закрились віченьки твої.
А вчора ти ще посміхався
І, як ніколи, жартував,
Й куди ж це ти від нас зібрався,
У кого дозволу питав?
Ти не воскреснеш вже ніколи,
Тому й не варто сльози лить.
Прощай, товариш мій Миколо!
Хай душу Бог твою хранить!
8.8.1988 р.

ЯКЩО ДІВЧИНА ПОГЛЯДАЄ
Якщо дівчина поглядає,
Значить, вона тебе шукає.
8.8.1988 р.

Я ЛЮБЛЮ УРАГАНИ
Я люблю урагани,
Коли листя шумить,
Як сміються Світлани,
Як у небі гримить.
Як співають дівчата,
Йдучи з праці в село,
Як щебечуть курчата,
Як сипнеш їм пшоно.
Я люблю нашу Неньку
І тополі живі,
Що стоять по Вкраїні
Скрізь, немов вартові.
19.10.1988 р.

ХЛОПЦІ, SОS
Пливуть на мене океани
З-під брів дівочих. Хлопці, SОS!
Готовте всі свої банани,
Ховайте мідний купорос!
Пливе над полем бабське літо,
Каштани падають на брук,
Й летить осінній день над світом –
Найбільший витвір Божих рук.
А я стою і заглядаю
У глибину тисячоліть,
Звідки Богині визирають
Щоб нас коханням напоїть
13.3.1978 р.

АКАДЕМІКИ І ПОЕЗІЯ
Академіки-поети
Знають, що таке сонети.
У них рими солоденькі,
Як дівчата молоденькі.
А як вірш який напише,
То той вірш на ладан дише.
Будеш думать ціле літо,
Де й куди його подіти?
Бо вірші в поета того –
Ні про що і ні про кого.
12.12.2002 р.

ПОЕТАМ
Люблю Ронсара за відвертість,
За те, що він любив жінок,
Що ладен був служить він кожній,
Яка відкриє свій… пупок.
І хоч прожив він небагато,
Але по-лицарськи прожив,
Бо ні одній він не відмовив,
І кожну з гідністю любив.
Люблю Єсеніна за ніжність,
Що у жінках теж тяму мав,
І кожній жінці, замість квітів,
Своє натхнення дарував.
Люблю я Сашу за сміливість,
За те, що міг він у гаю
І мамці, й доньці-гімназистці
Сказать при всіх: – Я вас люблю!
Люблю Висоцького – поета,
Що так Марину вмів любить,
Що міг за секс по телефону
Весь свій аванс проговорить.
Люблю і Сільву за відвертість,
Що не соромилась кохать,
І що у пристрастнім пориві
Могла кому завгодно дать.
Люблю Шевченка і Крилова,
І Симоненка Василя,
В яких що думка – то і слово,
І мудрість в кожного своя.
Бо світ без них, як гай без квітів,
І це все стверджую всім я!
І я горжусь, що в цім букеті
Колись засяє і моя.
9.5.1988 р.

ПІДХОДИТЬ ЧАС
Підходить час. І помаленьку
Боятись смерті перестав,
Бо сам вже став таким страшенним,
Що й смерть би в землю закопав.
14.5.1988 р.

ВОНА ПРИЙШЛА
Вона прийшла, немов веснянка,
У білім платті з блиском рос,
І привітавшись: – З добрим ранком! –
Мене гукнула в царство роз.
15.5.1988 р.

НОВІ КАРМЕЛЮКИ
Не журіться, любі друзі,
Не журіться, люди,
Прийдуть нові Кармелюки,
Нові Робін Гуди.
30.11.2002 р.

ДЕПУТАТ НА СПОВІДІ
Мені байдуже, де жити,
Хто якого роду,
А боюсь я не бандитів,
А свого народу.
30.11.2002 р.

ЩОБ ЛЕГШЕ ЖИТЬ
Ті, хто хочуть славу мати,
Постарайтесь менше спати,
А жінкам, щоб легше жити,
Тре’ спідничку вкоротити.
27.5.1978 р.

СЛОВО ПОВИННЕ ПРАЦЮВАТИ
Слову, аби те працювало,
Йому не треба хліба, сала,
Його не треба заставлять,
Його потрібно написать.
11.4.2003 р.