Квітка кохання

Бо як в нас терпець урветься,
Масниця і вам минеться..
Народ прощає всім помилки,
Але не вибрики кобилки.
26.1.2008 р. – 19.8.2010 р.

ЯК ПОПАСТИ В КИЇВ?
Тільки ліг я відпочить,
Сон мені приснився,
Ніби я десь у Ташкенті,
В місті, заблудився.
І весь день ходжу-тиняюсь
І шукаю киї,
І весь час в когось питаю,
Як попасти в Київ?
Там чемненько посміхнулись,
Глянули на небо:
-Щоб тобі попасти в Київ,
То проснутись треба!
18.4.2004 р.

НА ТВОЇЙ КРАСІ
На твоїй красі дівочій
Хто вже тільки не катавсь,
А тому уже й не дивно
Що у мене й не піднявсь.
8.8.1989 р.

НЕ БУДІТЬ ЛЮДИНУ!
Були колись свята і були неділі,
І були в нас танці, жарти всі на всіх,
А сьогодні люди ніби подуріли,
Бо який без чарки може бути сміх?
А колись те зілля всіх нас веселило
І людей збирало в свято за столи,
І старим те зілля душу молодило,
І були здоровими хлопці, як воли.
Ну а зараз тільки на вустах робота,
І куди не підеш, скрізь – вай-вай, вай-вай!
Бо в начальства вічно рот, як в кашалота,
І чим більш даєте, більш кричить: – Давай.
Вже не чути сміху і не чути жартів.
Ну, хіба що в клубі або десь в кіно.
Й то, ви вибачайте, що скажу на вухо,
Будуть так сміятись, щоб не чув ніхто.
І усе це ніби робиться для нас, мов,
Але так, аби нас всіх не розбудить,
Щоб справлять не стали люди іменини,
Бо, не дай Бог, стануть більш від шефа пить...
Вже у власній хаті я сиджу, як злодій,
І боюсь до хати запросить гостей,
Бо, не дай Бог, раптом хтось ще заспіває,
А тут чорт «тверезих» принесе властей.
А колись тим зіллям світ весь веселили,
А сьогодні шкуру за те зло деруть,
О, де тільки люди в нас беруть ту силу
Щоб все це не бачить і все це не чуть?
А навіщо й справді всім робочим вина?
Й ті нетрадиційні жарти, і той блуд?
Бо, гляди, як вип’є, піде до дружини,
Ну а як же з планом завтра йому буть?
Тож, яке тут свято, як вже не до сексу,
І про що тут мріять, коли все болить?
Як дружина хоче з мужем покохатись
Ну а той, пробачте, на завод спішить.
Колись люди в свято діток не робили,
Бо зачати в п’янці – то найтяжчий гріх,
Тому ідіотів в нас і не родили,
Хоч вина й горілки в нас було на всіх.
8.11.1987 р.

ХОДИТЬ ЮНІСТЬ МОЯ
Ти повз мене пройшла
І пішла, і пішла.
Я на тебе дивлюсь:
– Ходить юність моя.
Граціозна, як лань,
І як вітер – легенька.
Милим дотиком зір
Ти торкнулась тихенько.
І відразу відчув
Я в душі дикий голод,
Й за тобою побіг
І забувся про холод.
28.5.1987 р.

ЕНЕРГІЯ ДОБРА
Любов – це спалах, так би мовить,
Який не в силах приховать,
Бо якщо спалах той горить,
Його нічим вже не прикрить!
Любов, вона – це вічна гра,
Бо в ній енергія добра.
І не шукайте краще діло
Ніж те, що проситься у тіло.
Бо як гормони польку грають,
Й царівни ноги розставляють.
8.1.2005 р.

ЯКЩО ВЗЯВ ГВИНТІВКУ
Не виную пацанів я, хоч скажу відверто,
Що усі убивці в світі мусіли б померти,
Будь то буде Президент він, будь то політрук,
Якщо взяв гвинтівку до своїх він рук.
26.2.1995 р.

ЯК ВСІ ДО ТЕБЕ ПРИЙДУТЬ. .
Як всі прийдуть до тебе, Боже,
Що з ними будеш ти робить?
Куди ж їх всіх ти спать положиш?
І чим їх будеш ти кормить?
26.2.1995 р.

ЛОЗУНГ БРАТВИ
Вижать, роздіть і обскубти –
От лозунг нашої братви.
Адже ми всі повинні їм,
А що ж вони повинні всім?
Були часи на Україні,
Що всі були, як бедуїни.
Подобалось царю Миколі,
Щоб жіночки ходили голі.
Був час коли кричали «SOS»,
Це пам’ятають старожили,
Коли держава, як насос,
Тягла з усіх останні жили.
26.2.1995 р.

КОНОВАЛ
На замовлення ніколи
І не думаю писать,
На замовлення хто пише –
Тих потрібно в шию гнать.
А із бідних дерти гроші
Зможе тільки коновал,
А тому усіх, хто жадний,
Не запрошують на бал.