Квітка кохання

А пройшов, бач, Іванов,
Тільки в нас таке можливе
У країні «дураков».
1.7.2004 р.

ГОДІ БРИТИСЬ!
Куди не глянеш – скрізь злодії,
Куди не глянеш – скрізь горить,
Пора б і честь мать, добродії,
І скільки ж можна люд дурить?
19.6.2004 р.

ЛИЦАРІ НАРОДНІ
Розумних всі у нас бояться,
Але найбільше ті пани,
Які під себе «нерестяться»,
Й живуть, як в полі бур’яни.
Порядних в нас не терплять сери,
Бо для начальства то – погром,
Тому й старають їх відправить
На снікерс чи «металолом».
Але ці люди не старіють,
Хоч і на Півночі живуть,
Й перекривають шлях стихіям,
І наші душі бережуть.
Тому і в пам’яті народній,
Вони як лицарі живуть.
Залиш панів ти на Планеті,
Таке вам зможуть натворить,
Що і життя не хватить в людства,
Щоб знов Планету відродить.
23.11.1988 р.

РУКИ АЖ СВЕРБЛЯТЬ
На замовлення хто пише,
Якщо правду вам сказать,
Так і хочу всім по разу!..
Руки просто аж сверблять.
14.11.1988 р.

ОСІНЬ В ПОЛІ
Заманила осінь в поле
І мене стернею коле.
14.11.1988 р.

ПІТИ Б ДЕСЬ В ЛУГ
Піти б з тобою й покачатись
Серед вербичок і беріз
І до цицьок твоїх добратись,
Як до сметанки кіт Маркіз.
О, як би я до них припався,
Це неможливо описать!
Я б в тій красі весь вік купався,
Якби такі я міг «придбать».
О, як завжди я заздрив вітру,
І це непросто так сказать,
Бо тільки він кого захоче,
Того і буде цілувать.
26.5.1978 р.

ВСІ МАДОННИ НЕЗАЛЕЖНІ...
Всі мадонни незалежні,
І до того ж – всі круті,
Їм потрібні не тутешні,
А приїзджі крутії.
22.5.2001 р.

ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ
Дивно якось в світі в нас ведеться,
Що якщо хтось б’ється – всі в кущі,
А якщо цілуються, то ладні
Кожного огріти по башці.
Звідки оті монстри появились,
Що любов готові очорнить?
Чи ж вони від вовка народились,
Чи самі не можуть вже любить?
Бо людей, що любляться й кохаються,
Ладні їх відгепать прямо тут,
Тільки лиш за те, що ті всміхаються,
Що вони в обнімочку ідуть.
14.11.1988 р.

ЯКЩО КОХАНИЙ СПИТЬ?
Якщо твій коханий спить,
Хто ж діток… буде робить?
6.12.2010 р.

РОЗЦВІТАЛИ ВИШНІ...
Розцвітали вишні, яблуні та груші,
А в цей час гатили по селу «Катюші»,
Пам’ятаю й досі, як палали села,
От була до чого пісенька весела!..
23.7 1999 р.

ПЕРЕД СМЕРТЮ
Якщо людина, мов сказилась,
Під себе все гребе й гребе,
Перша ознака, що людина
От-от невдовзі вже помре.
Бо перед смертю, скільки знаю,
Коли вже треба помирать,
Люди стають настільки жадні,
Що їх пора уже вбивать.
17.9.2010 р.

ДЕМАГОГ
Писак у нас розмножилось немало,
А ви хоча б одного покажіть,
Який би міг відмовитись від сала,
Й забути хоч на день про свій живіт?
Ви покажіть хоча б одного члена,
Що величають слугами себе,
Щоб думали про себе, як про мене,
І що не дай, то все собі гребе.
Чим більший чин, тим більше тягне – знаю,
Чим більший чин, тим більший апетит,
Й скоріше я на Марсі побуваю,
Ніж другом стане вам отой бандит.
О, як їх всіх я люто ненавиджу,
Й про це їм всім відверто говорю,
Бо весь народ від них вже ледве дише,
Ну а вони живуть, як у раю.
22.5.1988 р.

ЧОРНОБИЛЬ І БОМЖІ
Були у нас і друзі, і сусіди,
А зараз в нас на всіх одна біда,
Всі, як ніколи, почали хворіти,
Бо в багатьох у них – ні хати, ні двора.
Але вони і тому були раді,
Хоч кожний з них по суті став бомжем.
Отак жили ми при Радянській владі
І поки ще і досі так живем.
23.5.1988 р.

«БОГОМ ВИБРАНІ»
Я люблю всіх людей – тих, що люблять людей,
А погляньте, сьогодні що не жид – прохіндей,
Який тягне весь час все собі і собі,
Ніби голод на світі і усі вже в біді.
Бо жиди тільки й мріють мужиків обирать,
Щоб на пенсію йшли в років за сімдесят.