Нашій – демократія.15.12.1976 р. ЗАБУДЬ ПРО СТРАХ! Для того, щоб відчути волю,То більше ти гуляй по полю,Забудь про страх і про роботу,Сходи в театр десь у суботу,Поїдь в музей, на пляж, у гай,Думками в небі політай,Відчуй всі запахи дібров,В яких ховається любов.І будеш ти також співати,Ще й вірші ти почнеш складати.О, моя люба, моя доле,Поглянь, як зайчик моркву поле,Поглянь, як зорі миготять,Поглянь, як всі чогось хотять!14.6.1976 р. ТАМ, ДЕ ПОСМІХАЮТЬСЯ ОЧІТам, де очі посміхаються,Не потрібні вже слова.Тож навіщо вам те знати,Де і з ким вона була?ЗЕМНЕ ТЯЖІННЯМоже десь тяжіння є і неземне,Але те тяжіння не тягне мене.Хай, можливо, зорі й мають таїну,Але я шукаю на землі – земну.18.1.1999 р ЩАСЛИВА– Через те, що я – чарівна,Кажуть всі, що я – царівна.А тому така й щаслива,Бо весела і вродлива.І нікому з тих, що просятьНе крутила зроду носом:– Не спаде від того попа,Я ж, простіть, не Пенелопа.1.11.1989 р. ЧОРНІ ЗОРІ Я пам’ятаю чорні зорі,Як ми ходили по стерні,І ти негадано-нежданноРаптом мені сказала: «Ні!».І після того, як сказала,То день відразу почорнів,Душа моя в неспокій впалаІ я все зразу зрозумів.О, як мені тоді хотілось,Щоб хтось сказав мені: «Люблю!»Та скрізь закаркали ворони,Бо хоронив любов свою.А птахи в лісі щебетали,Немов нічого й не було,Моє кохання помирало,А людям байдуже було.22.8.1973 р. КОЛИ ЗАХОДИТЬ СОНЦЕЗникають човники житейські,Що нас носили по землі,Уносять наші душі в Космос,Немов космічні кораблі.І ніби струни на гітаріВони натягують журбу.Й прощайте, Анечки і Валі,Яких любив я і люблю.Я вас любив. То все найкраще,Що в світі нашому я мав,Бо якби Бог мені не дав вас,То я б і радощів не знав!Я вдячний вам і Богу тоже,Що він мені вас посилав,І хоч він був не надто щедрим,Але мене не забував.А тим, що кажуть: «Щастя в правді» –Не вірте в їхні казочки,Бо їй у першому ще раундіПовідбивали печінки.23.41998 р. Я НЕ ОСУДЖУЮ КОХАННЯ Ти жінка мудра, як гадюка,Підступна, як хитрющий лис,Але мені чомусь здавалось,Що це було давно колись.Твоєю чемністю пишався,А гострим розумом гордивсь,Й на тебе, ніби на графиню,Завжди я з жадністю дививсь.Але пройшли часи і роки,І ось, як знов, тебе зустрів,Й коли побачив, то злякався,Мов хтось мене ціпком огрів.Ти потягнулась до горілки,Немов собака до лайна,І всі тебе могли… в три дірки,Хто мав хоч пляшечку вина.Я не осуджую кохання,/Від нього ще ніхто не втік/,Та напиватись до блюванняНе всякий зможе й чоловік!О, ти прости мене, Ірино, –«Дворянська голубая кров»,Але як в блуд іде людина –Прощай надія і любов!І хай про це не забувають,Хто хоче ніжного життя,Бо щастя з кожним днем зникає,Як пропивають почуття.Нехай цей вірш жінкам не в докір,Хто має право їх судить?Але чинить ті мають опірУсім, хто йде горілку пить.Цей вірш не буде до вподоби,-Я знаю, багатьом жінкам,Але для мене, слава Богу,Жінка – то свято, то як храм,Тому й не можу допустити,Щоб хтось його паплюжив там.7.10.1998 р. ГРАЙ, ГАРМОШКА! Хай говорять, ти – диявол,Хай на тебе кажуть «чорт».Я люблю тебе одначеХоч піду і на аборт.Як душа бажає щастя,Ну, а мій, як лист, тремтить...Сам не може вже нічогоІ не хоче відпустить.Грай, гармошко! Вшквар такої –Щоб аж Місяць дибки став!Хто не звабив молодої,Що, скажіть, в житті той знав?Ану, діду, гайда спати,А хто перший в гай прийде,Буду нічку чаруватиПоки Сонечко зійде.Грай, гармошко, грай такої,Щоб аж Місяць дибки став!Хто не звабив молодої,Що, скажіть, в житті той знав?