Квітка кохання

Ой, який жупан,
Розстібни ти блузочку,
Покажи свій стан.
А по другу сторону,
Де реве олень,
На вершках берізок
Причаївся день.
Подививсь на ніченьку,
Розігнав туман,
І побіг із Сонечком
Доганять Алдан.
19.7.1984 р.

ЩО Б НЕ ТВОРИЛИ БОМБИ
Що б не творили люди бомби
Й ніхто гармат не будував,
То я упевнений, що світ наш
Давно б для нас всіх раєм став
І нам би всім аплодував.
18.1.1984 р.

СПРАГА
В твоїх очах пульсує літо,
В устах тюльпанчики горять,
З рум’яних щічок пахне цвітом,
Ну що тобі іще сказать?
О, дай, ріднесенька, кохання
З твоїх грудей напитись, дай!
І забери мої страждання,
Щоб ними не засмутить гай.
Ти, мов оазис у пустелі,
Скільки не пий – душа горить.
О, як би я отой оазис
Хотів би в дім свій заманить!
19.1.1984 р.

Я ВДЯЧНИЙ ВАМ
Я вдячний вам, мої кохані,
За ваші посмішки ясні,
Які, неначе урагани,
Живуть загадками в мені.
Спасибі вам за пристрасть, ніжність,
За все, що ви дали мені,
Та перш за все – за вашу гідність,
За теплі ночі чарівні.
Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас – то ціла вічність,
А разом всі ми – цілий світ!
18.1.1984 р.

СПРАГА КОХАННЯ
У всі часи я заздрив тим,
Що на морях відпочивали
І в очі всім пускали дим,
І ні на кого не зважали.
Як заздрив їм, як заздрив їм!
Словами це не передати.
О, як сьогодні я б хотів
Так як вони порозважатись,
І в морі всіх земних щедрот
Щодня купатись і купатись.
13.2.1999 р.

ЧЕРЕМХА – БІЛЯВКА
Травень в душу зазирає
Цвітом поля і садів,
І на вулицю гукає
Щебетанням солов’їв.
Я іду весні назустріч
По замісячній росі,
Де шепочуться ялинки
І берізки чарівні.
Цвітом яблуні рожевим
Запалив він весь садок,
Що й бузок димком веселим
Підступив до них на крок.
А черемха із вітрами
Й разом з ними сивий дуб
Нахилилися на мене
І давай тягать за чуб.
1.2.1986 р.

НАЙБІЛЬША МРІЯ
О, як би я, узявши ноти,
Хотів присісти над Дніпром,
І цілувать твої красоти,
І поливати їх теплом.
Залізти в пазуху дівочу
До тих гарнесеньких звірят,
І ними бавитись досхочу
Поки діброви шепотять.
25.1.1999 р.

ДАЙ МЕНІ НІЖНОСТІ!
Щось в тобі чарівне й недосяжне,
Й це усе не просто так збагнуть,
Дай мені іще хоч би разочок
В очі твої любі заглянуть.
Дай мені твоїх торкнутись щічок,
Ніжності напитись з груденят,
Бо в житті таке коротке літо,
І про це не варто забувать.
2.2.1999 р.

ОСОБЛИВА
Хай своя хоч тиждень
Біля Нього треться,
Ну, а він – негідник
І не ворухнеться.
А чужа до нього
Тільки посміхнеться,
Як з моїм товаришем
Ніби щось стається.
Тут, напевне, й дійсно
В світі не без дива,
Може у чужої
Й справді – особлива?
7.2.1999 р.

ЛЮБОВ І ГРІХ
Любов і гріх, якщо сказати,
Вони завжди у парі йдуть,
Та спробуйте їх роз’єднати
І, як не дивно, ті помруть.
І хоч дружина – всі це знають –
Для чоловіка – то капкан,
Але її однак кохаєм,
Хоч і приносить стільки ран.
Але не дай Бог! – зникне жінка,
Як тут же зникне і любов,
Тож уявить собі не можу,
Хто ж буде рухать нашу кров?
23.10. – 24.10.1998 р.

МОЯ КИЦЯ
Моїй Киці і дружині
Був би сир та оленина.
Їм давай делікатеси,
Як для справжньої принцеси.
Рибу, м’ясо, ковбасу
Хоч варену, хоч...живу.
Й, навіть вже, як в рот не лізе,
То не лишить Киця Ліза.
6.1.1998 р.

СЕРЦЕ ПОЕТА
Серце поета – скарб любові,
Де повно ніжності й щедрот,
Й щоб все це висловити в слові
То, мабуть, ахнув би народ.
3.3.1999 р.

КОЛИ ГУДУТЬ БДЖОЛИ
Люблю, коли літають бджоли,
В гаю співають солов’ї,
Сміються учні біля школи
І бачу очі я твої.