Квітка кохання

23.5.1986 р.

ЯКЩО НЕМА НІЧОГО
– Навіщо в куми брать такого,
Як він не може вже нічого?
7.10.2003 р.

ЯКЩО У ЖІНКИ УРАГАН...
Якщо у жінки, вибачайте,
Вже між ногами ураган,
То їй тоді до фільки розум,
Будь та хоч тричі капітан!
22.5.2001 р.

ГУКНИ – ПРИЙДУ...
Зірки всю нічку над полями
Тихенько з вітром гомонять,
Чи в світі є щось краще тебе,
Щоб міг з тобою порівнять?
Очі твої – зірок ясніші,
Із них струмить таке тепло,
Що варто в них лише заглянуть,
Як оживає все село.
Гукни! – Прийду! Примчусь, як вітер
В любу хвилину ночі й дня,
І принесу тобі ту квітку,
Що будеш ойкати щодня.
7.7.1984 р.

ЯКЩО ЖІНКА ЧАРІВНА
Жінці тій, що чарівна,
Рівні їй в житті нема,
А як вміє ще й мовчать,
То – ні з ким не порівнять!
20.10.2010 р.

ЩОБ БУТЬ ПОПЕРЕДУ
Як хочеш першим буть в житті,
То йди від всіх ти впереді,
Та надто вже не поспішай,
Як ранше всіх не хочеш в рай.
20.10.2010 р.

КОЛИ НА ТЕБЕ Я ПОГЛЯНУ
Як на твій погляну цвіт –
Мов мені сімнадцять літ,
Бо на тебе як погляну,
Вмить стаю неначе п’яний.
7.6.1978 р.

НАВІЩО ПРЕЗИДЕНТИ?
– Ну нащо нам президенти?-
На Майдані всі кричать.
– Президенти нам потрібні,
Щоб державу розорять!
3.3.2010 р.

ДЕ ЦВІТУТЬ КОНВАЛІЇ…
Там, де цвітуть конвалії
І цілий рік весна,
Живе в краю веселому
Сусідка чарівна.
За нею Місяць бігає
Всю нічку напроліт,
І нею він любується
Уже багато літ.
І я любуюсь личеньком,
Ой, як воно горить!
Й за нею йду до річеньки,
Щоб кров охолодить.
І Місяць в небі синьому
Біжить, не відстає,
Й наблизитись до дівчини
Нікому не дає.
Дивлюсь на ту я квіточку,
А очі аж горять,
О, як же мені хочеться,
Щось ніжне їй сказать.
Ото дивлюсь і думаю,
Як Місяця прогнать,
А він стоїть-всміхається
Й не думає втікать.
27.4.2005 р.

А ЩОБ ЇХ ПОВИКИДАВ?
Я вже ношу і ті костюми,
Які давно забракував,
Уявляю, що б робив я,
Якби їх повикидав.
27.4.2005 р.

ЩО В СВІТІ КРАЩЕ?
Що може бути в світі краще
В краю берізок і дібров?
Як йде моє до мене щастя
Й несе у пазусі любов?!

Я – ЗА МОСТИ
Щоб не мости,
Не був би в тебе я, а в мене – ти.
Щоб не мости,
То ми б не відали краси.
Тому й люблю завжди мости,
Бо де мости – там я і ти.
23.5.1978 р.

Я НЕ ОСУДЖУЮ ТЕБЕ
Я не осуджую тебе
За те, що ти гуляєш.
Гуляй! Поки, як мак цвітеш
І ще бажання маєш.
Я не осуджую й за те,
Що розлучилась вп’яте.
А що б і справді ти змогла
В житті запам’ятати?
Я не осуджую тебе,
Бо я тобі не тато,
Я й сам, щоб жінкою родивсь,
Всім дарував би свято.
12.6.1978 р.

ЩОБ НЕ БУЛО ВІЙНИ
Миленька дикуночко моя,
Подививсь, як жито налива,
Навіть птахи і комахи
Мають теж свої розваги,
На любов у них прийшла пора.
Буде тобі – рвись, хоч боронись –
Все те, що і мамочці колись.
Як від щастя не втікала,
Все одно любов догнала
І очата жаром зайнялись.
Таточко мамульку обнімав,
Таточко мамульку цілував,
І хоч як вона брикалась,
Довго, довго не давалась,
Та, нарешті, татко її взяв...
Донечку мамулька берегла
І очей не зводила стара.
І хоч як вона старалась,
А бабусею осталась
А тепер і внучку вже повча:
– Дівчинко, дитиночко моя,
Місяць в небі світить не щодня.
І коли палають роси,
Ти радій, як хлопці просять,
Бо на те й дається нам весна.
Внученько, дитиночко моя,
Місяць в небі світить не щодня,
А коли палають груди,
Не брикайсь, як милий будить,
Як не хочеш, щоб була війна.
24.8.1984 р.

МОРОЗ І БЕРІЗКА
Зігнув мороз в дугу берізку,
Як хлопець дівку над Здвижем,
І їй сказав занадто різко:
Або… лягай, або… підем.