Квітка кохання

Полюбив, а нині, що робить, не знаю,
Бо ті очі сині груди розпинають.
Полюбив я дівчину з русою косою,
А тепер не маю ніччю й днем спокою.
14.6.1961 р.

А ЧАС ІДЕ
Незадоволений собою,
Своїм життям і почуттям,
Бо особливого нічого
Ще не зробив в житті людям.
А вже минає двадцять п’ятий,
Летять літа, як в річку лист
А я і досі ще не знаю,
До чого в мене більший хист?
Тому не знаю ще й понині,
Куди іти, куди ступить?
Чи з двох одне: вірші покинуть,
Чи будівництво залишить?
30.5.1961 р.

В ГІДРОПАРКУ
Скільки раз тобою милувався,
Коли ти виходила з метро,
Та чомусь підходити боявся,
Бо тоді я був іще ніхто.
Скільки раз вдивлявся в сині далі,
Ніби в очі збуджені твої,
Де гуляли Олечки і Валі,
Що пускали зайчики свої.
А Дніпро то пінився, то злився
Й не хотілось бачить ні душі,
Бо коли на інших я дивився,
То вони були, немов чужі.
14.5.1988 р.

ХТО ХОЧЕ МИРНО ЖИТИ
Я люблю розумних й тих, що діють,
А не слід в повітрі від м'яча,
Я люблю людей, які радіють,-
Тих, в яких, як райдуга, душа.
А тому не варт людей дурити,
А орлів воронами лякать,
Бо хто хоче мирно в світі жити,
Той не стане на народ плювать.
8.6.1988 р.

СІРИЙ ЛИСТОПАД
Висить на лозах виноград,
Немов його хтось протаранив,
Ой, вже цей сірий листопад
Мені всю душу протуманив.
19.11.1988 р.

СІМ’Я ЯК КЛІТКА
Одружитись – це все одно
Що попасти в клітку,
Де тебе сандалить будуть
І зимою, й влітку.
11.12.1988 р.

ІВАН ТА МАР’Я
Давно ні Мар’ї, ні Івана
На світі нашому нема,
А їх любов живе між нами
І щастям душі наповня.
11.12.1988 р.

КАРАТИСТИ
Стали всі штангістами,
Стали каратистами,
А у нашім місті
Не пройти, ні сісти.
28.11.1988 р.

Я – СИН ЗЕМЛІ
Я – син землі, яка мене зростила,
Проте, люблю Москву і Білорусь.
Та де б мене по світу не носило,
Та знаю, що в Містечко повернусь.
28.11.1988 р.

У ГОРАХ
Улігсь туман під Сонцем і глузує,
І позирає, як ріка біжить,
А над туманом вітер бешкетує
І хоче з ним по полю побродить.
19.11.1988 р.

СЕРЕД ТУЙ
Якщо стрів жінку серед туй,
То з нею краще не жартуй,
Бо жартів ті тоді не знають,
Якщо в них губки дозрівають.
А як дозріли, то цілуй,
Не дарма ж ходить серед туй.
Бо, як простіше вам сказати,
Всі жіночки не люблять ждати.
13.12.1988 р.

ПІД СОНЦЕМ
От би там, де Сонце жарить,
Клен гукає холодком,
Те дівча, що ходить, вжарить,
Що викручує… задком.
20.11.1988 р.

МОЯ ГОЛУБОНЬКО
Дивись, весна іде по полю
І посміхається земля,
А ти сумуєш, ти сумуєш,
Голубоокая моя.
Дивись, як жито наливає,
Волошки манять на поля,
А ти сумуєш, ти сумуєш,
Голубоокая моя.
Голос кохання манить в гори,
Туди, де чути солов’я,
А ти сумуєш, ти сумуєш,
Моя ти зіронько ясна.
Всю ніч співа очеретянка
І щастям повниться земля,
А ти сумуєш, ти сумуєш,
Прокиньсь, голубонько моя.
16.3.1986 р.

КОЛИ ПРИХОДИШ ТИ
Щиро тобі я вдячний, мила,
Що ніжністю омолодила,
За те, що щастям напоїла,
Як ти до мене прилетіла.
І замість айсбергів і снігу
Душу наповнила ти сміхом,
А на вустах принесла казку,
Немов весна – тепло і ласку.
Я п’ю тепло твого кохання
Із джерелець твоїх, кохана.
Я п’ю любов з криниць кохання,
Яким лікую всі страждання.
17.4.1986 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗИМА
Одягнув Мороз Ялину
У м’ягку пухку перину,
Скроїв біленьку хустину
І накинув їй на спину.
І сказав: – Відпочивай,
Поки знову прийде май.
І побіг із гір по полю
Одягать струнку тополю.
Закрутився над вербою
Сніжнобілою фатою,
І подався далі в ліс
Розважать струнких беріз.
7.5.1985 р.