Квітка кохання

Розправляє крила.
9.9.1978 р.

БРОНЗОВА МЕТЕЛИЦЯ
Бронзова метелиця
Ніби листопад
Смутком в полі стелиться,
Як туман на сад.
Я стою під кленами,
В цім вогні горю,
З соснами зеленими
Мовчки говорю.
А вони збентежено
Дивляться на ліс,
Де пташиний гамір
Біля зір повис.
8.12.1978 р.

ФАРАОНИ
Були тирани, є і будуть
І в цьому винуваті люди,
Бо не спитав ніхто до ладу:
– Хто їм усім таку дав владу?
Щоб все стогнало і гуло –
Будь то чи місто, чи село.
Собі зробили всі закони
Й тепер вони вже – фараони.
12.11.1995 р.

НАЙКРАЩЕ ВБРАННЯ
Щоб еротичні були вірші,
Я їх усі з жінок списав,
А щоб вони були ще кращі,
Я всіх жінок пороздягав.
І от тепер я запевняю,
/Хоч в голові іде війна/,
Що жінки кращої немає,
Коли роздягнена вона.
Від вас не можу відірватись
І вас за це завжди люблю,
Й як ОТЧЕНАШ я вас читаю,
І вас завжди до себе жду.
16.9.2010 р.

ЯК ТИ ПІШЛА
Ти подивись у даль віків:
Яке над нами синє небо!..
І з того часу, як зустрів,
Я тільки й думаю про тебе.
16.9.2010 р.

НЕЗІБРАНИЙ УРОЖАЙ
Уже й зима прийшла до мене,
Уже давно дрімає гай,
А я ще й досі стільки років
Ще не зібрав свій урожай.
18.9.2010 р.

КОЛИ ПРОБУДЖУЄТЬСЯ КРОВ
Коли пробуджується кров,
Вона горить, як Сонце в росах,
Тоді до нас іде любов
І ласки, ніжності в нас просить.
І замість того, щоб кохать,
Її ми гонимо, бо горді,
А потім, що вже там казать,
Й самі хапаємо по морді.
30.4.1978 р.

Я ЗГАДУЮ ЗОРЯНІ НОЧІ
Я згадую, згадую, мила,
Про зоряні очі твої,
Як ноги ти в озері мила
Й співали всю ніч солов’ї.
Я чую, я чую ще й досі
Твій сміх, ніби шум яворів,
Як ми цілувались в покосах
І Місяць над нами горів.
Я думав, я думав, кохана,
Що щастю не буде кінця.
Осипались листя з каштанів,
Остигли горячі серця.
30.4.1978 р.

Я ПРОСТО ЖИВ
Я не кричав «ура» нікому,
А просто жив і працював,
Ходив на вахту, як у школу,
І відпочинку я не знав.
Ходив на працю, як на подвиг,
Бо я державу будував,
А що творилось на Олімпі,
Про те ні я, ніхто не знав.
А Президент усі ці роки
Жидам котеджі будував,
І, так сказать, це поміж нами,
Мене й народ мій грабував.
Хіба ж тоді могли ми думать,
Що «слуги» нас всіх підведуть
І всю державу разом з нами –
Жидам у рабство продадуть?
16.10.2010 р.

ПІД ТОПОЛЕЮ
Коли я вперше вас зустрів,
На вас дививсь, як на тополю,
То мов попав у сяйво зір,
Ніби зустрів свою я долю.
30.8.1988 р.

СВІТИТЬ МІСЯЧЕНЬКО
Світить Місяченько з вечора до ранку,
Сипле самоцвіти дівчині до ганку.
Ну а друга дівчина дивиться й сумує:
– Чом той Місяць ясний не її цілує?
Чому в русі кучері стрічки не вплітає,
І як прийде вечір, не її шукає?
Місяць посміхнувся й відповів дівчині:
– Бо люблю я карі, в тебе ж очі сині.
– Тож, чому не підеш до її ти хати?–
Щоб про це при матері дівчині сказати?
– Бо коли приходжу, щоб про це сказати,
То не можу дома я її застати.
Дівка посміхнулась й Місяцю тихенько:
– Значить, не кохає вас та чарівненька.
Бо якби кохала, з дому б не втікала,
І сама б, як вечір, вас вона шукала..
10.10.1959 р.

УЧИЛОЧКА
У нас училочка, як фея,
Що очей не відірвать.
Сам себе питаю, де я?
І не знаю, що сказать.
За вікном пливуть хмаринки,
Грім на вулиці гримить,
Ну й мордашки, ну й картинки,
Як же в школу не ходить?...
14.10.1988 р.

ЯК НЕ БУДЕ БУГАЯ...
Де бугай є в череді,
Там корівки молоді.
Де немає бугая –
Ні телят, ні молока.
4.10.1988 р.

Я ЖДУ
Неси, неси свою красу,
Я жду її, її я жду!
18.9.2010 р.

СКІЛЬКИ ВИП’ЄШ?
Гриць до Йвана: – Скільки… мекнеш?