Квітка кохання

Й гегнув, ніби гуска.
– Скільки буде – стільки й мекну,
Тут була б закуска.
4.10.1988 р.

У КОГО Є ОХОРОНА
У кого власна охорона –
Тому неписані закони.
18.9.2010 р.

ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ
Що тре’ робить, щоб буть щасливою?
В професора питає жіночка під сливою.
І відповів профессор жіночці з дороги:
– Рот на замку тримать та розставлять як ширше
ноги.
27.9 2010 р.

ДВА РОЗУМОВИХ ЦЕНТРИ
– У жінок є два розумових центри,
/Та все це буде хай між нами/,
Один з них в них у голові,
А другий, вибачайте, між ногами.
Й один із них завжди перемагає,
Але який? – Це кожен знає.
Бо якщо з вами та рішила залишиться,
То не для того, щоб труситься.
27.9.2010 р.

САМОЗАХОПЛЕННЯ
Якщо ти чужу дружину
Запросив у сад гулять,
Це у нас всі процитують
Просто як «самозахват».
16.4.2010 р.

ВІЧНИЙ ПОДАРУНОК
Як мати в люди виряджала,
Вона не плакала, о ні!
Вона мені подарувала
Веселу посмішку тоді,
Щоб обминали всі тривоги
Й не знав ніколи я біди,
І так на мене подивилась,
Мов, проводжала назавжди.
Коли ж кохана проводжала,
Так просвітила мою кров,
Що скільки я себе вже знаю,
Відтоді й мрію про любов.
І що робить тепер – не знаю,
Чи зупинитись, чи іти?
А бубни в серці вибивають
Весь час акордами весни.
1.5.1978 р.

КОЛИ ТИ ПОСМІХНУЛАСЬ
Коли мені ти посміхнулась
Теплом веселих таємниць,
Неначе свіжістю війнуло
З твоїх незайманих криниць.
Враз зашуміло небо лісом,
Затьохкав в серці соловей,
А ти стояла і гукала,
Щоб ще і ще зіграть… в хокей.
11.4.1978 р.

ЯК ВПЕРШЕ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ
Біляву берізку мені нагадала
І небо, як льон голубе,
Як пісню про першу любов проспівала,
Як вперше побачив тебе.
І очі манили мене, як волошки,
У поле, де зріють жита запашні,
Де грають всю ніч цвіркуни на гармошці
Веселі романси тобі і мені.
11.4.1978 р.

ІДЕ ЗИМА
Дивлюсь на синь віків безмежну,
На тихий шум Дніпровських хвиль,
І думи важкі і бентежні
Нависли, як на очі бриль.
Пройшла весна, як крик сороки,
Прийшла вже й осінь до дібров,
Куди ж мої дівались роки,
Куди ж поділася любов?
Кохання наше відшуміло,
Немов про Тарзана кіно,
Куди ж воно, куди ж поділось,
Куди ж поділося воно?
А на душі зима лютує
І вітер свище, аж гуде,
Коли ж мене ти вже почуєш,
Коли ж до мене вже прийдеш?
14.9.1978 р.

ЯК ЗАВИВАЛА ХУГА
Що ти не будеш – не вагався,
Що ти не прийдеш – теж я знав,
Але однаково примчався,
Бо сам себе перевіряв.
Шептались вітри із вербою,
Щось говорили до зірок,
А я стояв всю ніч з журбою
І не відходив ні на крок.
І коли хуга завивала
Під тріск дібров, як сто чортів,
О, як тебе душа бажала,
О, як тоді тебе хотів!
19.9.1978 р.

БЕЗГОЛОВЕ ЩАСТЯ
Коли її він полюбив –
Від щастя голову згубив,
А зараз він сидить і плаче…
– Куди ж дивився ти, козаче?
9.1.1979 р.

ЩОБ НЕ ЗАБУВАЛИ
Ми без роботи не дрімали,
Навіть коли жінок не мали.
Не всі від всіх себе ховали,
Були й такі, що виручали...
От ними ми й користувались.
А тим, що більше всіх старались,
Навіть синків подарували,
За те, що нас не забували,
30.8.1978 р.

ДИВНИЙ НАРОД...
Мене ти навіть й не хвали
А пригорни, як Сонце тишу,
А потім вже що хоч роби
І я тебе вже не залишу.
Я – жінка, любий, пам’ятай,
І тут вже нічого додати,
Я – жінка, мати, я – твій рай,
І це якраз ти мусиш знати.
І хоч жінки ми – дивні люди,
І жить не можем без причуд,
Але за це якраз нас люблять,
Як любить бджіл сорокопуд.
25.5.1978 р.

НЕЙМОВІРНО, АЛЕ ФАКТ
Цілі дні я думаю про тебе
І ходжу неначе сам не свій,
Бо завжди я згадую про небо
Те, що визирає із-під вій.