Квітка кохання

Й за це щоб просили в богів каяття?
Багато в цім світі не ясно мені,
Чому Ти півсвіту віддав сатані?
Невже із-за того, як світло горить,
І сам ти не можеш як слід відпочить?
22.3.1992 р.

ЩО Я ДУМАЮ
– Що я думаю? Я знаю,
Таємницю бережу,
Бо всю ніч я вас чекаю.
А навіщо? Не скажу.
8.6.1978 р.

І ЗНОВУ ДОЩ
І знову дощ пішов над полем
Нудний, дошкульний, як латунь,
А я дивлюсь з великим болем,
Як він накинувсь на красунь.
А ті, мов вівці від вівчарки,
Від нього кинулись втікать,
А дощ за ними навперейми
По полю кинувсь доганять.
А я дивлюсь на їхні ніжки,
Як ті по полю дріботять,
І так хотілось їх гукнути,
Щоб парасольку кожній дать.
10.5.1984 р.

ХТО СТАРШИЙ
– Хто тут з нас старший: ти, чи я? –
Питає в діда голова.
– Це як сказать? – старий в отвіт,–
Той, хто мудріший, – мовив дід.
– Пусті твої, мудрець, слова,
Правий завжди – в кого права!
11.5.1994 р.

ЩО НАЙВАЖЧЕ В СВІТІ?
– Що дістає всіх до печінки?
– Дурний язик любої жінки.
Хто його витримає, Коля,
Варт присудить тому Героя.
12.5.1994 р.

КРАСА І РОСА
Хоч ніхто красою не напився
І борщу з краси не наварив,
Але той, хто нею захопився,
Тільки той по-справжньому і жив.
Та для мене цього щастя досить,
Інший хай отраву ту доп’є,
Бо кому оті потрібні роси,
На які хто хоче, той плює?
На красу я руки більш не милю,
Бо краса – то камінь, що висить,
За котрою біг колись я, милі,
Тільки б в ній свій кінчик… умочить.
24.5.1978 р.

МИ ЗНАЙДЕМО ІНШИХ
Не прийшла вночі ти,
Не прийшла і вдень...
Ну, і Бог з тобою,
Ми других знайдем.
Чи, можливо, думаєш
Інші без… «біди»?
Та таких гарнюсіньких –
Скрізь, де не піди.
Бо як тільки Сонце
Десь вкладеться спать,
То у мініюбочках
Скрізь вони стоять.
Ноги пооголюють
Ледь не до пупка,
Бо у них робота,
Бачите, така.
Міні попідтягують
Аж по саме… ось,
Що на котру глянеш –
Мов стається щось.
5.2.2003 р.

МІЛІАРДЕР І ЛЮДОЖЕР
Що більше в нас міліардерів,
Тим більше в нас і людожерів.
21.3.2009 р.

ЯК ШУМИТЬ БЕРЕЗА...
Як шумить береза, зачекай
І про що шепоче запитай.
Сам із нею хвильку пошепчи
І відчуєш, як добрієш ти.
Як сніжок летить над полем ниць
До дівочих рук і до зіниць,
Ти, мій друже, також зупинись,
І на ту красуню подивись.
Як цвіте калина, не тушуйсь,
А постій, поніжся, полюбуйсь,
І, клянусь я пам’яттю дідів,
Ти відчуєш, як помолодів.
Сам відчуєш, як в твоїй душі
Загудуть і бджоли, і хрущі.
І тоді, я знаю, ти збагнеш,
Де ти силу ніжності береш.
Як над полем падають дощі
І гудуть над вербами хрущі,
Стань, постій і трохи порадій,
І на щастя часу не жалій.
Все одно, повір і не спіши,
Більшої не знайдеш ти краси.
Не гони галопом повз життя,
Бо воно не має вороття,
А без квітів, праці та жінок
Не буває радощів, синок.
І не знайдеш щастя у житті,
Як не стрінеш квіточку собі.
Та тоді оце ти все збагнеш,
Як життя із краю в край пройдеш.
Щоб, коли останній ступиш крок,
Не казали всі на тебе – вовк.
Тож, коли проходиш ти проз гай,
Хоч рукою феям помахай!
5.5.1991 р.

СКІЛЬКИ МОЖНА ПИТЬ?
Що ж ви, хлопці, робите,
Скільки ж можна пить?
Що ж ви, як все вип’єте,
Будете робить?
4.2.2003 р.

ТИ НЕ СОРОМСЯ
Ти не соромся, що кохаєш,
І дякуй Богові завжди
За те, що «квіточку» ту маєш,
Яку не можна обійти.
28.2.2003 р.

НЕ ЗНАЮЧИ ВІДНОСИН
Не знаю ваших я відносин,
Тому й не стану вас судить,
У кожного своє є горе,
Та неоднаково болить.
19.1.1992 р.

Я УЯВЛЯЮ…
Я уявляю, люди добрі,
Яким би світ чарівним став,
Щоб не творили люди бомби
І кожний з нас щоб розум мав.
18.1.1984 р.