Квітка кохання

КОЛИ ДУША ГОРИТЬ...
Про сором я не хочу говорить,
Мабуть його давно вже не існує,
Бо, як душа від ніжності горить,
Тоді нікого і ніхто не чує.
11.10.1992 р.

НАЙКРАЩІ ПОДАРУНКИ
Що б жіночки всі виробляли,
Якби ми їх не цілували?
Бо всі найкращі подарунки
Для всіх жінок – це поцілунки.
Бо що ті варті подарунки,
Якщо вони без поцілунків?
20.3.1992 р.

ЩО РОБИТЬ?
Що казать, дівчина кожна
Вміє попою крутить,
А мені й така ще треба,
Щоб уміла й борщ зварить.
Щоб могла зустріть з роботи
Й запитати, як діла?
А не так: тут ледве в хату
І на себе потягла...
Що із того, що у жінки
Вся душа вогнем горить,
Якщо хочеться порою
З кимось і поговорить.
Я не проти й сам погратись,
Бо роботу цю люблю!
Але ж хочеться порою
Й відпочити десь в гаю.
29.10.2000 р.

ЩОБ НЕ ЛЮБОВ
Гриць блукав би в цьому світі
І не знав би, що робить,
Щоб не вчили батько й мати
Цілувати і любить.
21.3.1992 р.

ЧАЄЧКИ ЛЕТЯТЬ
Із вирію вже чаєчки летять
І журавлі курличуть над полями,
І що ж то воно буде, так сказать,
Коли вже всі ми станемо панами?
Хто ж тоді стане сіять і орать,
Вирощувать картоплю і пшеницю
І соплі всім ледачим витирать,
А паничам вимокувать гузиці?
22.3.1992 р.

СМІЙТЕСЯ І КОХАЙТЕСЯ…
Смійтесь і кохайтесь всюди,
Та не забувайте, що ви – люди.
15.11.2010 р.

СОРОМЛИВА МОЛОДІСТЬ
Як по весні з’являвсь лелека –
Так ти приходила в мій дім,
Й мов у садку струнка смерека,
Ти посміхалася нам всім.
Тоді не відав про кохання,
Ну що ми знали про любов?
Як в нас були одні зітхання
І ще боялись ми обнов.
І поцілунків, як сьогодні,
Всю ніч із губ ще не зривав
І ними душу я не тішив,
Бо ще про них я і не знав.
Та ми тоді, у юні роки,
Дівчат соромились завжди,
І хоч дівки тягли під боки...
Та ми дивились не туди...
17.6.2005 р.

НЕКТАР І МЕД
Жінка, як квітка польова,
В ній є нектар й пусті слова.
Вона створіння не таке,
Що цілий рік сидить і жде.
Не будеш ти – знайде другого,
Що буде вік за посильного…
А як комусь віддасть той рай,
То що залишить вам? Вгадай!
Отож, живи і не дрімай!
17.6.2005. р.

ЩОБ МИЛІ ПОСМІХАЛИСЬ
Скільки нам залишилось, не знаю,
На землі цій грішній сновигать,
То ж давайте, я усіх прохаю,
І себе, і інших шанувать.
Й так робить, щоб милі посміхались,
Дарувать їм квіти і любов,
Щоб вони всі ночі розважались,
Як вітри у сутінках дібров.
20.2.1992 р.

НІЧ, РОЗБУДЖЕНА ГРОМАМИ
Розцвітало над ланами,
Грав цвіркун свої октави,
Ніч, розбуджена громами,
Пахла свіжістю отави.
Через хвильку, ніби тіні,
Розступились чорні хмари,
Сонце бризнуло промінням,
Мов сріблястими дощами.
Скрізь в полях озерця-цятки,
У яких пташки купались
І веселим щебетанням
Землю рідну вихваляли.
7.6.1978 р.

ВЕСЕЛИМ ГАЄМ НІЧ БУЯ
Веселим гаєм ніч буя,
Все поле вкрите квітами,
Немов хустиночка твоя,
Зоря горить між вітами.
Хустина тихо попливла
Вишневим пелюсточком,
Побіг за ним я край села
До річки за гайочком.
А він палає у воді,
Дивлюсь: на дні купається,
Хотів спіймать хустину ту,
Вона ж втікти старається.
8.6.1978 р.

СІРИЙ
Якщо будеш пить без міри,
То завжди ти будеш сірий.
8.8.1978 р.

ВУНДЕРКІНД
Я передав себе на осуд,
Як перебив весь в хаті посуд.
11.4.2003 р.

ЦІЛУЙ МЕНЕ!
Поцілуй мене, кохана,
Бо без щастя серце в’яне,
А де кров грубіє, люба,
Там душа – твердіша дуба.
21.3.1992 р.

ЯК ХОЧЕТЬСЯ КОХАТЬ
Над рікою-озером дівки білолиці
Стегнами як блиснуть, аж горять зіниці.
Я іду й любуюся Божою красою,
От би десь поніжитись ними під сосною!