Квітка кохання

Видно, хтось у лісі надто нагрішив,
Що до нього вітер цілу ніч спішив,
І пригнав до лісу грізні блискавиці,
Щоб знайшли ті скарби, що в дівчат в спідниці.
О, як ще хочеться кохать
Й радіть, що ще живеш на світі,
І цілувать, і цілувать
Ті чарівні дівочі квіти.
16.7.1991 р

ЯКЩО ХОЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ
До жінок ти загравай,
Та одне – запам’ятай:
Хочеш ти не чухать… «гриву»,
То одну май чорнобриву.
21.2.1992 р.

МАРИНІ
За той папір, що ти дістала,
Тобі я вдячний від душі,
Якби ти, мила, тільки знала
Які на нім створив вірші;
Які поеми і сонети –
Про небо, квіти голубі.
Таких не знали ще поети,
І всі вони – одній тобі.
16.10.1991 р.

ЩОБ НЕ ГОНИЛИ З ДВОРУ
Сірко наш чути перестав,
Не стало нюху, зору,
То ж він сильніше гавкать став,
Щоб не гонили з двору.
8.8.1978 р.

ПОБОРОЛА ОКОВИТА
Всіх боров в селі Микита,
А сьогодні плечі дужі
Поборола оковита
Й разом з ним лежить в калюжі.
9.8.1978 р.

НАВІЩО НЕБО?
Нащо мені потрібне небо,
Якщо воно завжди є в тебе?
11.10.2003 р.

ЖІНОЧЕ ДИВО
Підем, моя миленька, погуляєм в полі,
Де шумлять-пишаються цілий день тополі,
Й там в траві шовковій знайдемо озерце,
Від якого в кожного калатає серце.
Потім пошукаємо чарівні сунички,
У яких, я певен, ключик від спіднички.
А отой, хто знайде те жіноче диво,
Стане, як ніколи, – вічним і щасливим.
15.4.1990 р.

ЩОБ ПРОДАТЬ РЕКЛАМУ
Щоб продать гидкі ті морди,
Що затінили мости,
Можна, вибачте, зарплату
Всім піднять до висоти.
6.8.2004 р.

СТАЛО СЕРЦЕ ОСТИГАТИ
Став губить контроль я над собою,
Скільки ллють, то стільки вже і п’ю,
І не хочу мучитись з тобою,
Хоч тебе ще поки і люблю.
Стало чомусь серце остигати,
І тривожно надто на душі,
Як в людини, що спалили хату,
І писать немає де вірші.
Бо мене ніколи ти не чула,
Поки тебе якось… не назвеш,
І тебе не справить вже й могила
Навіть і тоді, коли помреш.
8.8.2004 р.

БАШТАН І САРАФАН
От забратися б під вечір
В твій, дівчинонько, баштан,
В перезрілі кавунцята,
Що ховаєш в сарафан.
Хай би «теща» і гриміла,
Навіть нявкали коти,
Головне, щоб кавунцята
Міг в тій пазусі знайти.
От якби я міг забратись
В твій, дівчинонько, баштан,
То я б став Героєм Праці –
Й не спинив би сарафан.
31.10.1988 р.

ОТ УЖЕ І ВЕРЕСЕНЬ НАДВОРІ
От уже і вересень надворі,
Посіріли, задощились дні,
І стоять берізки напівголі
У своєму світлому вбранні.
Осінь завітала у діброви,
Плаче пограбований народ,
Від якого відняли підкови,
Бо боїться свій відкрити рот.
9.9.1993 р.

ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ БУТЬ ТВОЇМ!
Тополі, верби і хатинки,
Куди ти, брате, не піди,
На Україні, мов картинки,
У сяйві Місячнім завжди.
А десь в ліску блаженна тиша
Сховалась в сутінках дібров,
Сидить в листочках і не дише,
Затамувавши в жилах кров.
Краса земна!. Вкраїно-Ненько,
Яке це щастя – буть твоїм!!!
Й з очей твоїх, як з рук небесних,
Черпать всі пахощі земні.
Яке це щастя бути в полі
Там, де бринить дівочий сміх,
Де села бережуть тополі
І нам приносять стільки втіх.
31.10.1988 р.

ФІЛОСОФІЯ ПОЧУТТІВ
– Є такі жінки на світі,
Що не вміють ні фіга,
Та зате, як прийде вечір,
Мужики всі без ума.
– Може в тім твоя і правда, –
Гриць до Йванка посміхнувсь, –
Тільки, що б робив з такою,
Щоб голодним ти проснувсь?
– А що б ти робив? – У Гриця
Став Іванко вже питать, –
Щоб дружина все уміла,
Та не вміла чарувать?
16.6.2002 р.

ЗБУДЖЕНІ ГРУЗИНИ
Їдуть збуджені грузини
Й труться в жінки біля спини...
Щоб заглянуть із-за спини,
Що у пазусі в дружини?
10. 6. 2005 р.

СУПЕР ЖІНКА
В інших сім’ях супер діти,