Квітка кохання

А якщо її зірвеш ти
Та поставиш в «вазу»,
То від неї бігти будеш,
Ніби пес від сказу.
Бо як та наставить роги
Та відкриє рота,
То від неї бігти будеш,
Як кіт від єнота.
2.12.1976 р.

«ГРІМ»
Зникла жінка й ніби камінь
Із душі звалився,
Небо враз поголубіло,
Апетит з’явився.
Навіть грім став милим-милим,
Блискавка – сестрою,
Бо від них я більше маю
У житті спокою.
17.5.1976 р.

БУКЕТ СПОКУСИ
Дивлюсь на кожну з вас, жінки,
І кожна з вас, як діва Єва:
Такі стегенця, грудоньки,
Ну, чом не кожна королева?
Треба ж було колисьТворцю
Створить такий букет спокуси,
Що і на крок не відійдеш,
Поки ти тортик той не «вкусиш».
І хай та Божа благодать
За сімома замками буде,
Одначе хтось її вкраде,
Якщо свої оголить груди.
І хай би що у вечір той
Вона б тобі не говорила,
Але якщо сидить і жде,
Тоді не будь же ти... Гаврилом.
17.10.1989 р.

ЛІКИ ВІД УСІХ НЕДУГ
Ми під вербичкою стояли
Там, де срібливсь веселий Буг,
Й словами, ніби квіточками,
Вона «люблю» сказала вслух.
І з того часу, як буваю
Я в тім краю, іду на Буг
І там ті квіти я збираю,
Які від всіх моїх недуг.
17.3.1978 р.

ВЕСЕЛІ ШАПОЧКИ
Вже давно із трав повизирали
Зіроньки-кульбаби на лугах
І попід горою повсідались
У своїх веселих шапочках.
А навколо жито зеленіє,
Де не глянеш – небо голубе.
Боже ж мій, якби ти лише знала,
Як же я шукав завжди тебе!
Жаль одне, що ти мене не чула,
Й не хотіла знать моїх пісень.
Тих, які для тебе написав я,
Ще тоді як в лісі цвів женьшень..
17.3.1978 р.

ЯК ПІСЛЯ ХМЕЛЮ
Ходжу весь день, як після хмелю,
Коли свою стрічаю Нелю.
13.7.1989 р.

ЛЮБОВ ДОВІРЛИВА
Любов довірлива, як цвіт,
Який з’являється на світ.
Й хоч з нею близько до біди,
Але ми всі мчимось туди...
Любов не скаже слова «ні»,
Те слово їй не знане,
І хоч в коханні всі смішні,
Але завжди бажанні.
2.10.1975 р.

ОДЕСА-МАМА
Я запитав у доці Зями:
– За що так нень не любить мами?
І доця вмить відповіла:
– Бо чогось татку не дала...
19.9.1973 р.

ЩОБ СВІТ НЕ НУДИВСЬ
Що писать про карі очі
І про цівки чорних брів?
Знаю я, що всі їх хочуть,
Хто ще сам не перезрів.
Не один дививсь в їх душу,
Ніби в казку чарівну,
І складав їм серенади,
І не мав з-за них він сну.
Так воно було і буде,
То б давно занудивсь світ,
Й слава Богу, що ще люди
Люблять той... шовковий цвіт.
5.9.1973 р.

ЩОБ МИ ЗНАЛИ?
Так воно було і буде,
Бо таке воно життя,
Що жінки не можуть жити,
Як і ми всі, без кінця.
А тому і не дивуйтесь,
Та й чи варт про це казать,
Що дівчина козакові
Вже не може щоб… не дать.
Бо творці, як нас творили,
Якщо можна так сказать,
То таке нам причепили,
Щоб жінки, якби й хотіли,
Не могли нам відказать.
5.9.1973 р.

МЕТЕОРИТ
Мабуть ти думаєш, що в мене
Серце, немов проїзжий двір,
І вічно вулиця зелена?
О, помиляєшся, повір!
Але для тебе днем і ніччю
Вічно відкритий світлофор,
Отож, лети і не затримуйсь,
Та не згори, як метеор!
4.4.1978 р.

ВТОМЛЕНА КРАСА
Якби тепло твоїх очей
Торкнулось струн мого кохання,
Повір, я б став, як Прометей,
І освітив би Світ, як Данко.
О, моя вічна ти краса!
О, матінко моєї Ліри!
О, як я жду тебе щодня
І в те, що прийдеш, хочу вірить.
14.9.1978 р.

ХТО ХОЧЕ КОХАННЯ
Хто хоче «справжнього» кохання
І хоче душу здовольнить,
Спішіть мерщій до баби Гані…
Та будь-кого омолодить...
18.9.1978 р.

ЛІСОВІ КРАСУНІ
Скоро білі мухи закружляють
І берізок стануть обнімать,
В білі льолі їх поодягають
І почнуть їм пісеньки співать.
А під ранок, як почне світати,
Ті натягнуть білі жупани,