Квітка кохання

Щоб було їм весело стояти
Й вартувати зиму до весни.
13.10.1976 р.

ЛЮБОВ ВІЧНА
Нехай говорять: честь не в моді
І не існує, мов, любов,
Та скільки в світі, вибачайте,
В нас бунтуватиметься кров!
То скільки б ми не існували
То стільки й будемо любить,
Бо як не станемо любити,
То що ж ми будемо робить?
1.4.1978 р.

ЧОМУ МІСЯЦЬ З РОГАЧЕМ?
Місяць перехожим
Зазирає в очі
Й, ніби розбишака,
Виглядає з ночі.
Рогачем націливсь
Він на ту дівчину,
Що втекла від нього
Ввечері в калину.
А тому по небу
З рогачем гасає,
То свою так милу
Він всю ніч шукає.
А тому до ранку,
Як хмарок немає,
Він всім перехожим
В очі зазирає.
12.5.1968 р.

ХВИЛЯСТЕ ЩАСТЯ
О, ти скажи, куди ти йдеш,
Кому спокусу ти несеш
Оту, що хвильками гуляє
І мов магнітом притягає?
Що не пройдеш, якщо не глянеш,
Навіть якщо й біда нагряне.
О, зупинись, чарівна мить,
Дай душу щастям обновить!
3.9.1989 р.

КОЛИ ПОБАЧУ Я ТЕБЕ
Давно мені уже за південь,
А серце й досі молоде,
А, особливо, як побачу
У білій блузочці тебе.
О, як мені завжди хотілось
Тебе за білі руки взять,
І десь в гаю, мов шоколадку
Усю до крихітки злизать.
15.2.1989 р.

НА СТУДІЇ
У нас на студії сиділи кандидати,
Були і вчені, й доктори наук,
Сиділи безпартійні і партійні,
А от поет один був – Назарчук.
16.2.1989 р.

У НЕЇ ОЧІ СИНІ-СИНІ
У спідничині сніжнобілій
Моя спокусниця іде,
У неї щічки з білих лілій,
Тюльпан на губоньках цвіте.
А очі сині, ніби небо,
Й звідки не глянеш – аж горять!
Ну, як таку не наздогнати,
Ну, як таку… не обійнять?
28.1.1989 р.

О, ЯСНИЙ МІСЯЦЮ!
Тремтить осика білолика,
На вітер сердячись, шумить.
О,земле ти моя велика,
О, ясний Місяцю, гаї,
Скажіть, де мила моя бродить,
В яких краях шукать її?
9.10.1968 р.

ЗАКОНСЕРВОВАНА КРАСА
Як я радію і сумую
/А свідок – небо голубе/,
Що так негадано-нежданно
На схилі літ зустрів тебе.
Я хочу всі твої рум’яни,
Що мов вогонь палахкотять,
Усі до крапельки, як ляжеш,
В горінні ніжності злизать.
2.10.1989 р.

ЩАСЛИВИЙ ТОЙ
Щасливий той, хто любить працю
І без роботи не сидить,
Хто ходить в поле і в діброви,
І без людей не може жить.
Щасливий той, хто любить працю
І спокій свій знаходить в ній,
Той, хто сміється, а не плаче,
Навіть тоді, як йде у бій.
Щасливий той, хто має міру,
Знає ціну собі й людям,
Той, хто завжди уміє мріять,
Навіть тоді, як п’є бальзам.
19.9.1989 р.

ДАЙ МЕНІ
Ні срібла, ні золота не хочу,
Не прошу ікри, ні ковбаси,
Дай мені ти ніжності досхочу
Й стільки само щастя принеси.
Дай мені з очей своїх наснаги,
А тепла з суничок-джерелець,
Дай мені хоч трішечки відваги,
Щоб я міг добратись до кілець.
Дай мені в твої заглянуть очі,
Що горять, як зорі неземні,
Дай мені ти того, чого зроду
Не давала людям і мені!
25.7.1989 р.

НЕ ВІРТЕ НІКОЛИ
Не вірте нікому,
Що жінка не любить.
Якби не любила,
То б в гай не пішла.
Бо жінки такої,
Яка б не хотіла,
Ще в світ не родилась
Така ні одна.
3.10.1989 р.

ФАБРИЧНА ГОРДІСТЬ
Хай мене простить дружина,
Як скажу в недобрий час:
– Де ще є такі красуні,
Як на фабриці у нас?
А тому, хто одинокий
І потрібна вам мадам,
Приїзджайте на тютюну,
То знайдем найкращу вам!
І хоч є між ними вредні
Й вередливі, хоч втікай,
Але ж всі вони радянські
/Був колись такий в нас край!/
А дівчата войовничі,
Пальця в рот ти їм не сунь,
Бо гляди, чого ще візьмуть
І відкусять аж до чунь.
25.9.1989 р.

СУНИЧКИ
Послухай, як шепочуть трави,
Як поле з гаєм гомонить,
О, дай до тебе доторкнутись