Мандрівники: група англійських студентів — зберегли досконалу байдужість до випробувань долі. Вони розгорнули великі плахти газет, які в цьому випадку не були об’єктом читання, а наслідували тогу, якою стоїки прикривали обличчя, щоб приховати страждання; німці спершу охоче погукували, але швидко стали обважнілими й меланхолійними; світловолоса, одягнута в чорне шведка весь час тримала очі сплющеними, а її обличчям текли великі, гарні сльози. Єдиним представником команди, крім стернового, був матрос, якщо це слово пасує до старенького дідуся, що намагався маленьким черпачком вилити воду, яку наносили хвилі, що перекочувалися через борт. Пізнання труднощів цієї мандрівки здавалося мені вкрай необхідним для розуміння деяких уривків Одіссеї.
Врешті, Делос. Ялова земля, земля без ріллі, скеля, що виросла поміж хвиль радше для чайок, аніж для людей, відкрита всім вітрам, сповнена ритму моря. Вона має заледве 16 квадратних кілометрів. Із найвищої точки, з гори Кінф видно вінок Кіклад: Тінос, Андрос, Сірос, Кіфнос, Серіфос, Антіпарос, Парос, Іос, Наксос, Аморгос, Міконос, Ікарос. Це певне перебільшення: всіх цих островів не видно, але назви такі чудові, що важко уникнути спокуси їх перелічити. Делос розташований у центрі Кіклад, і це пояснює виняткове значення цього острова-святині, яка вже в мікенські часи була славною садибою божеств землі, опікунок родючості та породілей. Геродот оповідає про прощі, які прибували сюди з далекої Скіфії.
До грецької міфології Делос увійшов як місце народження Аполлона й Артеміди. У чудовому гомеричному гімні їхня мати Латона звертається не до Посейдона, котрий дав переслідуваній гнівом Гери цей кам’яний притулок, а просто до острова. Вона говорить мов вигнанка-княгиня до вбогої селянки, прирікаючи їй майбутню нагороду — гекатомби на вівтарях, вози, повні масного м’яса: «Делос, якщо ти захочеш бути садибою мого сина Аполлона… тебе годуватимуть руки інших».
Дев’ять днів і дев’ять ночей стояла навколішки Латона, обіймаючи стовбур святої пальми (примітивна техніка пологів), перш ніж народила на світ Артеміду й Аполлона. І тоді острів із посполитої Ортігії (острів камінців) перетворися на пресвітлий Делос. Подібно, як і у випадку Дельфів, зміна назви означала появу нового культу. Хоча упродовж віків тут упроваджували дедалі нових і нових богів, це не відбувалося коштом попередників, адже зобов’язувала чудова засада, що не належить викидати старих батьків із їхніх домівок. То була, безумовно, заслуга іонійців, які, нічого не втрачаючи з власної індивідуальності, зуміли засвоїти на власний кшталт чужі первістки. Зрештою, не варто забувати, що вся аполлонівська тріада — Латона, Артеміда й Аполлон (який зі своїм нерозлучним азіатським луком виступає і під Троєю проти греків) — походила зі Сходу.
Від епохи архаїчного блиску (Делос поруч із Олімпією та Дельфами належав до найславніших святинь Греції) збереглося чимало пам'яток. Гігантський торс Аполлона, комплекс прекрасних кор, врешті, славетна тераса левів. Звірі, спершись на передні лапи, рикають на Північ. Вони мають продовгуваті тіла собак. Митці з Наксоса, які їх виготовили близько 600 року до Р.Х., знали, мабуть, про левів тільки з розповідей.
Афіни у VI столітті до Р.Х. стали однією з перших потуг Греції. Вони заздрили Делосові через його політичний і моральний статус. У рух пішли старі міфи, покликані довести стародавню аттично-делоську спорідненість. Афінський тиран Пісістрат влаштував очищення острова, усунувши з нього всі могили. Відтоді не можна було на Делосі ні народжувати, ні помирати. Породілей і конаючих транспортували на сусідній острів Ренею. У V столітті до Р.Х. Делос і Афіни були столицями антиперської конфедерації, проте перенесення делоської скарбниці до Афін означало неминучий занепад колиски Аполлона.
Повторний ренесанс острова стався в елліністичну та римську епохи. Не втрачаючи характеру святині, Делос став також купецькою метрополією Егейського моря. Особливо після зруйнування римлянами Коринфу й Карфагену в 146 році до Р.Х., розташований у центрі між Азією, Європою та Африкою, острів переживав період процвітання.
Нові люди — нові боги. Делос був завше як гостинний заїзд. На лагідному схилі гори Кінф — тераса чужоземних богів. Три храми Серапіса, храм Ісіди по сусідству з божествами давньої аполлонівської тріади та Зевсом і Герою. І нова легенда, яку розвиває Каллімах: невеличкий делоський струмок Інопос начебто був наповнений водами Нілу. Води священної єгипетської ріки, які мандрують до Аполлона — промовистий приклад братання релігій на схилі античного світу.