– І який, без сумніву, повернув собі все з лишком… – пробурмотів Варґас.
Санчіс пропустив його слова повз вуха, не зменшивши ані на грам своєї привітності.
– А який стосунок дон Міґель Анхель має до цієї компанії? – зажадав знати Варґас.
Санчіс прочистив горло й заходився терпляче пояснювати:
– Після смерті дона Міґеля Анхеля у 1948 році банк «Убач» розпався на три компанії. Однією з них був Іпотечний та промисловий банк Каталонії, який ось уже як вісім років тому було поглинуто Іспаноамериканським кредитним банком. «Метробарна» була створена в ті часи для управління нерухомістю, яка була на балансі банку.
Санчіс розповідав так, немовби промовляв ці слова вже багато разів раніше, упевнено й відсторонено, як гід у музеї, що інструктує групу туристів, тим часом крайока позираючи на годинник.
– Одначе я переконаний, що історія нашої компанії не становить для вас значної цікавості, – зрештою мовив директор. – То чим я можу вам допомогти, капітане?
– Це дрібниця, сеньйоре Санчіс, можливо, зовсім неважлива, але ж ви знаєте, що цього вимагає рутина нашої роботи. Мусимо все перевірити.
– Ясна річ. Я вас слухаю.
Варґас дістав нотатника й удав, ніби переглядає записи.
– Чи можете ви підтвердити, що автомобіль із номерним знаком B-74325 належить компанії «Метробарна»?
Санчіс спантеличено глянув на нього.
– По правді кажучи, я не знаю… Треба запитати…
– Як я розумію, компанія володіє цілим парком автівок. Чи я помиляюся?
– Ні, ви маєте рацію. У нас чотири чи п’ять машин, якщо…
– Серед них є «мерседес-бенц»? Чорний? Модель, випущена років п’ятнадцять-двадцять тому?
Обличчям Санчіса промайнула тінь занепокоєння.
– Так… Це машина, яку водить Валентин. Щось сталося?
– Валентин?
– Валентин Морґадо, водій, що працює в нашій фірмі.
– Ваш особистий?
– Так. Уже багато років… А можна дізнатися, що…
– Сеньйор Морґадо зараз в офісі?
– Думаю, що ні. Сьогодні рано-вранці він мав завезти Вікторію до лікаря…
– Вікторію?
– Вікторія – це моя дружина.
– А дівоче прізвище вашої дружини…
– Убач. Вікторія Убач.
Варґас звів брови на знак здивування. Санчіс, дещо роздратований, кивнув.
– Так, донька дона Міґеля Анхеля.
Поліціянт підморгнув йому, немовби прагнучи показати, що захоплюється шлюбом з розрахунку, який підніс Санчіса на вершину компанії.
– Капітане, я прошу вас пояснити мені, у чому річ…
Варґас приязно й невимушено всміхнувся.
– Як я вже сказав, нічого важливого. Ми розслідуємо наїзд на пішохода, що стався сьогодні вранці на вулиці Бальмес. Підозрюваний утік з місця пригоди в машині. Не турбуйтеся, не у вашій. Однак двоє свідків повідомили, що бачили автівку винуватця трагедії припаркованою на перехресті поряд із автомобілем, опис і номер якого збігаються з описом і номером чорного «мерседеса», який водить…
– Валентин.
– Саме так. Власне кажучи, обидва свідки заявили, що в момент наїзду водій «мерседеса» був у машині. Тому ми й прагнемо його розшукати, сподіваючись, що, можливо, він розповість щось, що допоможе нам ідентифікувати водія, який утік…
Санчіс, почувши таку розповідь, прибрав скрушного виразу обличчя, хоча вочевидь відчував полегшення, що ні його автомобіль, ні водій не пов’язані з нещасливим випадком.
– Який жах! Хтось загинув?
– На жаль, так. Літня пані померла дорогою до Клінічної лікарні.
– Мені страшенно шкода. Якщо я чимось можу допомогти, то я, звичайно…
– Досить буде поговорити з вашим водієм, Валентином.
– Так, ясна річ.
– Ви не знаєте, чи сеньйор Морґадо возив вашу дружину ще кудись після візиту до лікаря?
– Напевне не знаю. Гадаю, що ні. Вікторія вчора згадувала, що сьогодні опівдні вона приймає вдома гостей… Можливо, Валентин їздив із якимись дорученнями. Часом він розвозить документи або ділові листи, якщо я чи моя дружина не потребуємо його вранці.
Варґас дістав візитівку й простягнув її Санчісові.
– Чи не були б ви такі ласкаві переказати сеньйорові Морґадо, щоб він зв’язався зі мною якомога скоріше?
– Не турбуйтеся. Я негайно накажу його розшукати й повідомити про все.
– Хтозна, чи він зможе нам допомогти, але мусимо виконати всі формальності.
– Звісно.
– І ще одне. Сеньйор Морґадо часом не має якоїсь характерної фізичної прикмети?
Санчіс кивнув.
– Авжеж має. Під час війни Валентин зазнав поранення. Частину його обличчя понівечено вибухом міни.