Фернандіто минав гори фруктів і овочів, піраміди прянощів і консерви, контейнери, наповнені льодом та замороженими істотами, які ще ворушилися. Він обходив підвішені на гаках криваві туші, вислуховуючи лайку та дістаючи поштовхи від різників, носіїв та торговців у гумових чоботах. Діставшись до кінця торгових рядів, хлопець вийшов на майданчик, заставлений порожніми ящиками. Він заховався за одним зі стосів і став стежити за заднім виходом із ринку. Минуло майже півхвилини, його переслідувачі не показувалися. Фернандіто глибоко відітхнув і дозволив собі полегшено всміхнутися. Його перепочинок тривав лише якусь мить. Два поліціянти вийшли з ринку й зупинилися, роздивляючись довкола. Фернандіто пірнув у темряву й притьмом кинувся провулком попри старовинний шпиталь Святого хреста в напрямку до вулиці Кармен.
Він наштовхнувся на неї, коли завернув за ріг: фарбована блондинка, спідниця ледь не лусне, обличчя мадонни, що втратила благочестя, і губи, підведені диявольським карміном.
– Привіт, золотко, – улесливо мовила жінка. – Хіба ти не мав би зараз готувати собі пластівці на сніданок і збиратися до школи?
Фернандіто оглянув повію, а насамперед зважив ту можливість затаїтися, яку давав йому під’їзд за її спиною. Щоправда, вигляд будинку не надто заохочував зайти всередину. Чоловік із обличчям зеленувато-жовтого кольору, що займав будку завбільшки зі сповідальню, виконував обов’язки портьє.
– Скільки? – запитав Фернандіто, не спускаючи очей із повороту в завулок.
– Залежить від виду послуг. Сьогодні в мене спеціальна пропозиція для міністрантів і грудних дітей, тому що груди…
– Гаразд, домовилися, – обірвав її хлопець.
Повія, завершивши презентацію свого товару, узяла Фернандіто під руку й потягнула його до сходів. Ступивши три кроки, клієнт зупинився й обернувся, щоб поглянути назад: либонь, прокинулася сором’язливість, що дрімає всередині усіх жовтодзьобиків, а може, його стурбували запахи, якими були насичені нутрощі будинку. Непокоячись, аби не зазнати фінансової втрати, надто відчутної цієї неврожайної ночі, повія палко обійняла хлопчину й зашепотіла йому на вухо, бентежачи своїм вологим диханням і словами вмілої лукавниці, що знає, як досягнути найкращих результатів із дітваками у млявому настрої.
– Ходімо, мій студентику, я влаштую тобі випускний, від якого у тебе голова піде обертом.
Вони пройшли повз будку, де вахтер, не затримуючи їх, видав набір першої необхідності: мило, презервативи та інші потрібні речі. Фернандіто йшов за своєю найманою Венерою, не спускаючи очей із входу. Коли вони повернули сходами й піднялися на другий поверх, перед ними розгорнувся глибокий коридор із кімнатами, що пахли хлоркою. Повія занепокоєно поглянула на хлопця.
– Я бачу, ти дуже поспішаєш, – мовила вона.
Фернандіто зітхнув, і жінка заглянула в його неспокійні очі. Вуличний диплом із психології, отриманий екстерном, і практичний досвід підказували їй, що коли клієнт не шаленіє на саму лише думку про ті розкоші сластолюбства, які чекають на нього, то слід гадати, що він відступить, ледве побачивши те смердюче приміщення, яке слугувало їй за місце праці. Або й гірше: покине справу, перш ніж спустити підштаники, не задовольнивши ні статевих очікувань, ні фінансових.
– Слухай-но, серденько, поспіх – не найкращий порадник у таких справах, а надто в твоєму віці, коли загубити голову простіше простого. Цим треба насолоджуватися, як заварним тістечком. Шматочок за шматочком.
Фернандіто пробелькотів щось, що повія сприйняла за капітуляцію перед незаперечними доводами її тілесних принад. Кімната розміщувалася наприкінці коридору. Дорогою хлопець мав нагоду наслухатися засапаного дихання й поштовхів, звуки яких долинали крізь двері. Вираз на його обличчі, либонь, виказав брак культурного багажу.
– Твій перший раз? – запитала повія, відчиняючи двері й пропускаючи клієнта вперед.
Хлопець, змішавшись, кивнув.
– Не турбуйся, новачки – це моя спеціальність. До мене за консультацією заходила добра половина барселонських паничів, щоб я навчила їх перших кроків у цьому ділі. Заходь.
Фернандіто зазирнув до своєї тимчасової криївки. Усе виявилося гірше, ніж він очікував.