– Але ж і розумник, цей адвокат Бріанс! Не кожному спало б таке на думку…
– Виявивши це, ми подумали: коли Вальс справді зробив те, що, як видавалося, він зробив, то таких випадків може бути набагато більше. Сотні. Може, й тисячі. В інших в’язницях. У невідомих нам родинах по всій країні.
– Ви розповіли комусь про ваші підозри?
– Ні.
– Ви бралися за розслідування інших випадків?
– Іґнасіо мав намір взятися за це. Але не встиг.
– Що сталося з оригіналом списку?
– Його забрав той чоловік, Ендайя.
– Існують копії?
Аріадна похитала головою.
– Хіба ти або твій чоловік не зробили хоча б одної? Для певності?
– Усі копії були в будинку. Ендайя знайшов їх і там же знищив. Він був упевнений, що так найкраще. Єдине, що він хотів знати, – це де ми заховали Вальса.
– Ти впевнена?
– Цілком. Я кілька разів казала вам це.
– Я знаю, знаю. І все ж чомусь не можу тобі повністю повірити. Ти мені брехала, Аріадно? Скажи мені правду.
– Я вам сказала правду. Не знаю тільки, чи ви мені також.
Позбавлений будь-якого виразу погляд Леандро зупинився на ній, немовби чоловік щойно її помітив. Він ледь усміхнувся й нахилився вперед.
– Не розумію, що ти маєш на увазі, Аріадно.
Вона відчула, як очі їй наповнилися слізьми. Слова злетіли з її губ, перш ніж вона усвідомила, що вимовляє їх.
– Мені здається, ви все добре розумієте. Ви були в тій машині, адже ж так? Того дня, коли приїхали, щоб арештувати мого батька й забрати мене з сестрою. Ви були Вальсовим спільником… Чорною рукою.
Леандро сумовито поглянув на неї.
– Я гадаю, ти мене з кимось переплутала, Аріадно.
– Чому? – ледь чутно прошепотіла вона.
Леандро підвівся й підійшов до неї.
– Ти дуже відважна людина, Аріадно. Дякую за твою допомогу. Я не хочу, щоб ти турбувалася через будь-що. Для мене була честь познайомитися з тобою.
Аріадна підвела обличчя й зустрілася з усмішкою Леандро, що випромінювала спокій і співчуття. Їй захотілося загубитися в цій усмішці й більше ніколи не прокидатися. Леандро нахилився й поцілував Аріадну в чоло.
Губи його були холодними.
Тої ночі, коли чарівне зілля, яке лікар уколов їй, розтікалося востаннє по її жилах, Аріадні наснився Багряний Князь із розповідей, які батько написав для неї, і вона все пригадала.
Минуло вже багато років, і вона вже майже не пам’ятала облич своїх батьків чи сестри. Лише у снах вона могла побачити їх знову. У снах, які завжди переносили її в той день, коли до їхнього дому прийшли чоловіки, щоб арештувати батька, забрати її з сестрою, а матір лишити помирати в будинку на Вальвідрері.
Тої ночі їй наснилося, ніби вона знову чує гуркіт машини, що над’їжджає з-поміж дерев. До неї із саду долинає відлуння батькового голосу. Вона визирає з вікна своєї кімнати й бачить, як чорний екіпаж Багряного Князя зупиняється перед фонтаном. Дверцята екіпажу відчиняються, і денне світло меркне.
Аріадна відчуває доторк крижаних вуст до своєї шкіри, а крізь стіни, немов отрута, просякає тихий голос. Вона кидається до шафи, щоб сховатися там зі своєю сестрою, але очі Багряного Князя бачать усе і знають усе. Зіщулившись у темряві, вона слухає, як поволі наближаються кроки творця всіх її кошмарів.
16
Спершу долинув різкий запах одеколону й тютюну. Відтак почулися кроки чоловіка, що спускався сходами донизу, однак Вальс вирішив позбавити його задоволення. Коли битву програно, лишається тільки демонструвати байдужість.
– Я знаю, що ти не спиш, – промовив Ендайя. – Не змушуй мене виливати на тебе відро холодної води.
Вальс розплющив очі. Цигарковий дим зміївся в півтемряві, викреслюючи в повітрі желейні фігури. Вогник жаринки відблискував у очах Ендайї.
– Чого ти хочеш?
– Я подумав, що ми могли б порозмовляти.
– Мені нічого тобі сказати.
– Хочеш цигарку? Кажуть, куріння вкорочує життя.
Вальс знизав плечима. Ендайя всміхнувся, запалив цигарку й простягнув йому крізь ґрати. Вальс тремтячими пальцями взяв її і жадібно затягнувся.
– Про що ти хочеш поговорити?
– Про список, – відказав Ендайя.