– Ви гадаєте, важко буде знайти покупця?
– Анітрохи. Дайте мені телефон, і за двадцять хвилин у вас буде щонайменше п’ять вигідних пропозицій, мінус десять відсотків моїх комісійних. Питання не в цьому.
– А в чому ж тоді, доне Ґуставо, якщо не секрет?
Барсело допив своє бренді.
– Питання в тому, чи ви справді маєте намір продати цю книжку, сеньйоро Ларрас… – відказав Барсело, з іронічним притиском вимовляючи вигадане прізвище.
Алісія обмежилася тим, що сором’язливо всміхнулася. Барсело кивнув.
– Можете не відповідати. І не казати мені вашого справжнього імені.
– Моє справжнє ім’я – Алісія.
– А ви знаєте, що прототипом головної героїні циклу «Лабіринт духів», дівчинки Аріадни, була Аліса – та, яка волею Льюїса Керролла потрапила до Країни Чудес. У цьому ж випадку Країна Чудес – це Барселона.
Алісія вдала здивування, м’яко похитавши головою.
– У першій частині цієї серії Аріадна знаходить чарівну книжку на горищі старого будинку на Вальвідрері, де вона мешкала зі своїми батьками, доки однієї буряної ночі вони дивовижним чином не зникли. Гадаючи, що духи мороку допоможуть їх відшукати, Аріадна ненароком відкриває портал між Барселоною справжньою та її другим боком, її проклятим відображенням. Містом дзеркал… Земля провалюється під її ногами, і Аріадна падає в темряву нескінченними гвинтовими сходами, аж доки не потрапляє до іншої Барселони, лабіринту духів, де змушена блукати колами пекла, спорудженого Багряним Князем. Під час своїх пошуків зниклих батьків Аріадна зустрічає прокляті душі, яких намагається врятувати…
– І вдається Аріадні знайти батьків чи врятувати бодай котрусь із цих душ?
– На жаль, ні. Хоча вона щосили намагається. На свій лад вона героїня, хоча її загравання з Багряним Князем помалу-помалу перетворюють і Аріадну на темне й лихе відображення себе самої, упалого янгола, так би мовити…
– Схоже, взірцева історія.
– Саме так. Скажіть-но мені, Алісіє, це те, чому ви присвячуєте свій час? Спускаєтеся до пекла в пошуках неприємностей?
– Чому б це мені шукати неприємності?
– Тому що – як вам, мабуть, уже розтелепав простодушний Беніто – нещодавно до книгарні заходив суб’єкт із зовнішністю різника з Бригади соцрозслідувань і ставив запитання дуже схожі на ваші. І щось мені підказує, що ви знаєте одне одного…
– Суб’єкта, про якого ви розповідаєте, звати Рікардо Ломана, і ви не схибили: ми справді знаємо одне одного.
– Я ніколи не хиблю, сеньйорито. Проблема лише в тих цілях, у які я влучаю.
– Про що саме розпитував Ломана?
– Хотів знати, чи останнім часом ніхто не придбав книжки Віктора Маташа, чи то на аукціоні, чи то в приватних продавців, чи то на міжнародному ринку.
– А про самого Маташа він нічого не запитував?
– Сеньйор Ломана не надто скидався на книголюба, однак у мене склалося враження, що йому відомо про Маташа все, що потрібно.
– І що ви йому розповіли?
– Я дав йому адресу колекціонера, який ось уже сім років скуповує всі примірники «Лабіринту духів», які не було знищено в 1939 році.
– Усі книжки Маташа, які були в продажу, викупила одна особа?
Барсело кивнув.
– Усі, крім вашої.
– І хто ж цей колекціонер?
– Я не знаю.
– Але ж ви щойно сказали, що дали його адресу Ломані.
– Я дав йому адресу адвоката, який заступає інтереси цього колекціонера і його іменем укладає всі угоди. Адвоката звати Фернандо Бріанс.
– А ви мали справу з цим адвокатом Бріансом, доне Ґуставо?
– Два, щонайбільше три рази спілкувався з ним. По телефону. Діловий чоловік.
– Ваші розмови стосувалися книжок Маташа?
Барсело кивнув.
– А що ви можете розповісти мені про Віктора Маташа, доне Ґуставо?
– Небагато. Знаю, що, перш ніж почати роботу над циклом «Лабіринт духів», Маташ працював здебільшого ілюстратором і опублікував кілька романів у тих двох пройдисвітів, Баррідо та Есковільяса, і що мешкав відлюдно в будинку на Водній магістралі, між Вальвідрерою і обсерваторією Фавра, тому що його дружина страждала на якусь рідкісну хворобу і він не міг – чи не хотів – лишати її саму. Ну і те, що Маташ зник у 1939 році, після того як франкісти ввійшли до Барселони.
– А де можна було б дізнатися про нього детальніше?
– Це складно. Мені на думку спадає тільки Вілахуана, Серхіо Вілахуана, журналіст і письменник, який особисто знав Маташа. Він єдиний, хто може вам допомогти. Вілахуана – постійний відвідувач моєї книгарні, йому більше за всіх відомо про цю тему. Якось він навіть розповідав, що працює над книжкою про Маташа та всією плеядою проклятих письменників Барселони, які щезли після війни…