Удалині Шелаг почула звук авта, що повільно наближалося до будинку.
Розділ 42
Карен усе дуже добре пояснила. Виїхавши з Каркассона, Еліс за годину опинилася у передмісті Нарбона. Вона їхала за знаками до Кюксак-д’Од та Капстана чудовою дорогою, обабіч облямованою високим бамбуком і дикими травами, які колихалися на вітрі, вкриваючи родючі зелені поля. Такий краєвид суттєво відрізнявся від гір Ар’єжа чи пустищ Корб’є.
Була майже друга година дня, коли Еліс приїхала до Саллель-д’Од. Вона поставила машину під липами та крислатими соснами, що росли поряд з Південним каналом, якраз перед замкненою брамою, потім трохи покружляла вуличками, доки не дісталася вулиці Бурге.
Крихітний триповерховий будиночок Грейс стояв на розі вулиці. Казкової краси літні троянди кармінового кольору, важко звисаючи з гілля, облямовували старі дерев’яні двері та великі брунатні віконниці. Замок у вхідних дверях був тугим, тому Еліс мусила трохи покрутити важкий мідний ключ, поки змогла їх відімкнути. Для цього їй довелося гарненько штовхнути двері й різко вдарити. Двері зі скрипом відчинилися, дряпаючи чорно-білу плитку та відсовуючи газети, що затуляли вхід ізсередини.
Еліс одразу ж потрапила в єдину маленьку кімнатку на першому поверсі, кухня була ліворуч, а праворуч — велика вітальня. У будинку було волого й холодно, повсюди витав сентиментальний запах давно покинутого житла. Зимне повітря огорнуло її оголені ноги, неначе кішка. Еліс спробувала увімкнути світло, але електрику було відрізано. Погортавши непотрібну пошту та реклами і розкидавши їх по столу, Еліс нахилилася над раковиною, відчинила вікно, трохи покопирсавшись із химерною защіпкою, та прикріпила віконниці до стіни.
Керамічний чайник і старомодна плита із жаровнею на рівні очей виявилися найсучаснішими вигодами в оселі її тітки. Сушарка для посуду була порожньою, а кілька губок, сухих та жорстких, неначе старі кістки, були засунуті за кран.
Перетнувши кімнату, Еліс відчинила велике вікно у вітальні, рвучко розкривши важкі коричневі віконниці. Сонячне світло одразу ж залило кімнату, повністю змінюючи її вигляд. Еліс висунулася з вікна і вдихнула ніжний аромат троянд, на хвильку розслабившись під гарячим дотиком літнього повітря, дозволяючи йому відігнати геть її відчуття дискомфорту. Вона почувалася незваною гостею, що без дозволу розглядає чиєсь життя.
Двоє фотелів з високими спинками стояли в кутку біля каміна, викладеного сірим каменем і оздобленого китайським орнаментом. Камін був покритий товстим шаром порохняви. За решіткою лежали чорні холодні вуглини, з яких колись розводили вогонь. Еліс поворушила їх пальцями й рештки вогнища розвалилися, здійнявши добрячу хмару сірого пилу, що осідав повсюдну кімнаті.
На стіні поряд з каміном висіла картина, що зображувала кам’яницю з похилим дахом, укритим червоною черепицею. Будинок стояв посеред соняшникового поля та лози. Еліс придивилася до підпису в нижньому правому куті: БЕЯР.
Обідній стіл, чотири стільці та сервант обіймали задню частину кімнати. Еліс відчинила дверцята шафочки й знайшла там акуратно складені підставки та килимки, оздоблені зображеннями французьких соборів, купу льняних серветок і шкатулку зі столовим сріблом, яке гучно задзвеніло, коли вона різко закрила шухлядку. Найкраща порцеляна — тарілки, креманки, десертні піали та соусник — усе було сховане на нижніх полицях.
У найдальшому кутку кімнати було ще двоє дверей. Перші з них вели до іншої шафи, в якій зберігалися дошка для прасування, совок, щітка, віник, кілька вішалок для одягу та багато пакетів з магазину «Géant», складених один в один. За другими дверима ховалися сходи.
Коли Еліс у цілковитій темряві підіймалася на другий поверх, її сандалі стукотіли по сходинках. Прямо попереду була ванна кімната, викладена рожевою плиткою, де на умивальнику лежав шматок повністю висохлого мила, поряд зі строгим дзеркалом висіла пересохла фланелева губка.
Спальня Грейс розташовувалася ліворуч. Її односпальне ліжко було застелене чистими простирадлами, важкою пуховою ковдрою та покривалом. На шафі з червоного дерева біля ліжка стояла задавнена пляшка «Мілк ов Магнезія» з білою кіркою зверху, і лежала написана Елісон Вейр біографія Елеонори Аквітанської.
Стара закладка відзначала сторінки, що сподобалися тітці. Еліс уявляла Грейс, яка, вимикаючи світло перед сном, вставляє закладинку, щоб не загубити потрібну сторінку. Але час збіг. Вона померла, так і не дочитавши книжку. Відчуваючи не характерну для себе сентиментальність, Еліс узяла книгу в руку. Вона забере її з собою і дасть їй новий притулок. У шухлядці столика, біля тітчиного ліжка, Еліс знайшла торбинку з лавандою, зв’язану рожевою стрічкою, що з роками вицвіла, а також рецепт та пачку нових носовичків. На нижній поличці лежало ще декілька книжок. Еліс присіла перед столиком і схилила голову, намагаючись прочитати написи на палітурках, і, як завжди, не маючи сили відмовитися від того, щоб побачити, що інші люди тримають на своїх полицях. Так вона й гадала: там була одна чи навіть дві книжки про Марію Стюарт, кілька творів Джоан Троллоупс, стара добірка каталогів клубу любителів книжок та тоненька брошура про катарів. Ім’я автора було видруковано великими літерами: О. С. БЕЯР. Еліс зацікавлено підняла брову. Невже це та сама людина, що намалювала картину, яка висіть на першому поверсі? Знизу книги було зазначено ім’я перекладача: Ж. Жіро.