— Подейкують, ніби абат пояснив, як треба відрізняти вірних католиків від єретиків: «Tuez — les tous. Dieu reconnâitra les siens», — глухо сказав Мюрв’єль. Це означає: «Убийте їх усіх. Господь сам розпізнає своїх». Принаймні кажуть, що абат відповів саме так.
Тренкавель і Кабаре перезирнулися.
— Далі, — суворо наказав Пелетьє, — розкажи свою історію до кінця.
— Дзвони Без’єра били на сполох. Усі жінки й діти зібралися в церкві Святої Юдити й церкві Святої Марії Магдалини на окраїні міста, тисячі людей набилися всередину, неначе худоба у загороді. Католицькі священики облачилися й почали співати реквієм, але хрестоносці вибили двері та вирізали їх усіх.
Мюрв’єль почав заїкатися.
— Протягом кількох недовгих годин усе наше місто перетворилося на склеп. Почалося пограбування. Наші чудові будинки були сплюндровані жадібними варварами. Тільки тоді французькі барони, через пожадливість, а не завдяки сумлінню, домоглися контролю над своїми найманцями. А ті й собі були розгнівані, бо в них відібрали їхню награбовану здобич, а тому підпалили місто, щоб ніхто не нажився на ньому. Дерев’яні будинки спалахнули одразу ж, неначе сірники. Дерев’яний дах собору зайнявся, і будівля завалилася, поховавши під собою усіх, хто шукав у ньому прихистку. Полум’я було настільки страшним, що собор розколовся посередині.
— Скажіть-но ось що, amic. Скільки людей вижило? — поцікавився Тренкавель.
Музика опустив голову:
— Ніхто, Messire. Урятувалися лише ті, хто втік із міста. Усі решта мертві.
— Вирізали двадцять тисяч людей за один ранок, — із жахом пробурмотів Раймон-Роже. — Як таке може бути?
Проте всі мовчали. Не знайшлося слів, які могли б це пояснити.
Тренкавель підвів голову і ще раз поглянув на музику.
— П’єр де Мюрв’єль, ти бачив те, чого не мав би бачити ніхто. Ти також виявив велику мужність і сміливість, принісши нам цю новину. Каркассона в боргу перед тобою, і я сам простежу, щоб тебе гарно винагородили за це. — Віконт зробив паузу. — Та перш аніж відпустити тебе, хочу запитати ще дещо. Мій дядько, граф Тулузький, також брав участь у плюндруванні міста?
— Гадаю, що ні, пане. Ходили чутки, ніби ваш дядько весь час залишався у французькому таборі.
Віконт Тренкавель глянув на Пелетьє.
— Ну, зрештою, бодай щось.
— А коли ти добирався до Каркассони, то зустрів кого-небудь дорогою? — запитав Пелетьє. — Чи розповів комусь про таку страшну різанину? Чи поширилася ця новина?
— Не знаю, Messire. Я намагався триматись якнайдалі від головного шляху, прямуючи старими манівцями через міжгір’я Ляґрасс. Але я не зустрів жодного солдата.
Віконт поглянув на своїх консулів, чи не виникло у них часом якихось запитань, але ніхто не зронив ані словечка.
— Дуже добре, — нарешті промовив віконт, обертаючись знову до музики, — можеш бути вільним. Ще раз дякуємо тобі.
Щойно де Мюрв’єля вивели з кімнати, Тренкавель повернувся до Пелетьє.
— Чому ми не отримали жодної звістки? Мабуть, ці голодранці вважають, що ми не почуємо про це анічогісінько. З моменту розправи минуло чотири дні.
— Якщо розповідь де Мюрв’єля є правдивою, тоді хто ж міг принести нам цю новину, — похмуро відповів Кабаре.
— Хай навіть так, — відмахнувся від його зауваги Тренкавель. — Негайно відправте наших нових посланців — стільки, скільки можемо вислати. Ми мусимо знати, чи військо ще залишається в Без’єрі, чи вже направляється сюди. Їхня перемога надасть їм упевненості та прискорить рух до мети.
Усі вклонилися, коли віконт устав.
— Наказую консулам розіслати цю недобру звістку по всьому Ціутату, — сказав Тренкавель до Пелетьє, — а я піду до каплиці Сен Марі. Пришли туди також мою дружину.
Підіймаючись сходами у житлову частину замку, Пелетьє почувався так, неначе його ноги закуто в залізо. Здавалося, ніби навколо його грудей наклали тугу пов’язку чи просто щільно зв’язали тасьмою так, що він не міг вільно дихати.
Алаїс чекала батька біля дверей.
— Ти приніс Книгу, тату? — запитала вона палко. Однак побачивши вираз його обличчя, Алаїс зупинилася. — Що таке? Щось сталося?
— Я не був у Сен Назері, Filha. Є новини, — промовив Пелетьє, важко сідаючи на стілець.
— Які новини? — в її питанні відчувався жах.