Шелаг застигла на місці. На якусь мить у кімнаті запала тиша, потім вона відчула, що хтось наближається до неї. Шелаг втиснулась у спинку стільця. Прибулець зупинився якраз навпроти неї. Усе її тіло заклякло, неначе їй під шкіру встромили тисячі невидимих дротиків. Мовби звір, що кружляє навколо своєї здобичі, чоловік кілька разів обійшов стілець, де сиділа Шелаг, а потім важко опустив руки на плечі своїй жертві.
— Хто ви? Будь ласка, зніміть принаймні цю пов’язку.
— Нам треба ще трохи поговорити, докторе О’Доннел.
Цей голос вона вже знала; холодний та різкий, він пронизував її, наче гострий ніж. Вона знала, що це був саме той чоловік, якого вона чекала і якого боялася.
Раптом він шарпонув стілець назад.
Шелаг скрикнула, безпорадно падаючи горілиць. Однак дівчина так і не упала на землю. Чоловік утримав її за кілька дюймів над підлогою. Вона тепер лежала майже горизонтально. Зі зв’язаними позаду руками та ногами, завислими в повітрі.
— Ви не в тому становищі, щоб ставити питання, докторе О’Доннел.
Здавалося, він тримав її у такому незручному положенні кілька годин. Потім, без попередження, так само рвучко поставив стілець на місце. Голова Шелаг щосили схилилася вперед. Вона знову втратила відчуття простору, неначе дитина у грі в піжмурки.
— На кого ви працюєте, О’Доннел?
— Я не можу дихати, — прошепотіла у відповідь Шелаг.
Проте й цього разу чоловік проігнорував її. Вона чула, як незнайомець постукує пальцями, а потім ще звук стільця поставленого навпроти. Він сів і притягнув її до себе так, що його коліна торкалися її стегон.
— Повернімося назад у полудень понеділка. Чому ви дозволили своїй подрузі піти самій на те місце розкопок?
— Еліс не має до цього жодного стосунку! — закричала Шелаг. — Я не давала їй дозволу, вона пішла туди з власної ініціативи. Я навіть не знала про це. То просто помилка. Еліс анічогісінько не тямить у цьому.
— Тоді розкажіть мені, що ви знаєте, Шелаг. — Її ім’я злетіло з його вуст, мов погроза.
— Я більше нічого не відаю, — знову крикнула дівчина. — Клянуся, я вже розповіла вам усе, що знала, у понеділок.
Неочікуваний ляпас у праву щоку аж відкинув голову Шелаг назад. Дівчина відчула у роті присмак крові, що капала з її язика та горла.
— Ваша подруга забрала каблучку? — запитав чоловік так само спокійно.
— Ні-ні, клянуся, вона її не брала.
Тепер чоловік стис її сильніше.
— Тоді хто? Ви? Ви були наодинці зі скелетами досить довго, мені так сказала доктор Таннер.
— Навіщо мені це робити? Каблучка нічого не варта для мене.
— Чому ви так упевнені, що доктор Таннер не брала каблучки?
— Вона б просто не вчинила цього, — знову скрикнула Шелаг. — Туди заходило багато людей. Будь-хто міг узяти ту каблучку. Доктор Брейлінґ, поліція...
Шелаг раптом замовкла.
— Якщо ви вже згадали про поліцію, — промовив незнайомець, і Шелаг затамувала подих, — то будь-хто з офіцерів міг узяти каблучку. Ів Бйо, наприклад.
Шелаг заклякла, вона відчувала його розмірене й неспішне дихання. Він усе знав.
— Каблучки там не було.
Чоловік важко зітхнув.
— Бйо дав вам каблучку? Щоб ви віддали її своїм друзям?
— Я не розумію вас, — спромоглася сказати допитувана.
Чоловік ударив її знову, але цього разу не долонею, а кулаком.
Із носа Шелаг полилася кров і закапала на підборіддя.
— Чого я насправді не второпаю, — вів далі чоловік, неначе нічого й не сталося, — так це того, чому він не віддав вам і Книги, докторе О’Доннел.
— Він нічого мені не давав, — поперхнулася Шелаг.
— Доктор Брейлінг сказав, що ви покинули табір у понеділок, несучи якусь сумку.
— Він бреше.
— На кого ви працюєте? — промовив чоловік тихо і лагідно. — Скажіть, і все скінчиться. Якщо ваша подруга не причетна до цього, то їй не заподіють жодної шкоди.
— Вона не причетна, — захлипала Шелаг, — Еліс не знає...
Шелаг здригнулася, коли співбесідник знову поклав їй руки на плечі, потім на горло. Їй забракло повітря. Потім він почав душити її, дужче й дужче, аж поки не стиснув її шию неначе сталевим кільцем. Шелаг кидалася в різні боки, намагаючись ухопити бодай трохи повітря, але чоловік був надто сильний.
Тільки-но дівчина збагнула, що от-от знепритомніє, нападник відпустив її. Вона відчувала, як він вовтузиться із ґудзиками на її сорочці, розстібаючи їх один по одному.
— Що ви робите? — прошепотіла Шелаг, здригаючись від його крижаного дотику.