— Вас ніхто не шукає, — промовив незнайомець, Шелаг почула клацання запальнички. — І ніхто за вами не прийде...
— Будь ласка, не робіть мені боляче...
— Ви з Бйо працювали разом?
Шелаг кивнула.
— На мадам де л’Орадор?
Шелаг знову кивнула.
— На її сина Франсуа-Батиста. Я розмовляла тільки з ним...
Вона уже відчувала полум’я близько біля своєї шкіри.
— А як щодо Книги?
— Ні я, ні Ів не знайшли її.
Шелаг відчула, що він, нарешті, прибрав руку із запальничкою.
— Тоді чому Бйо поїхав до Фуа? Ви ж знаєте, що він їздив до готелю, де оселилася пані Таннер.
Шелаг спробувала захитати головою, але її тіло пронизав новий напад болю.
— Він їй щось передав?
— То була не Книга, — тільки й змогла сказати Шелаг.
Перш аніж вона закінчила речення, двері відчинилися, у коридорі почулися приглушені голоси, і знову запахло лосьйоном після гоління та потом.
— Як ви збиралися доставити Книгу пані де л’Орадор?
— Через Франсуа-Батиста... — їй було важко говорити. — Ми мали зустрілися на піку Суларак... Мені дали його телефонний номер. — Шелаг відчула холодну руку в себе на грудях. — Будь ласка, не треба...
— Бачите, наскільки легше, коли ви згодні співпрацювати? А тепер, за хвилину, ви зробите один такий дзвінок для мене.
Шелаг спробувала похитати головою.
— Якщо вони дізнаються, що я вам усе розповіла, то вб’ють мене.
— А я вб’ю вас і пані Таннер, якщо ви цього не зробите, — спокійно відповів її кат. — Вибір за вами.
Шелаг не знала, чи схопили вони Еліс, чи її подруга в безпеці, чи десь тут також.
— Він чекає, що ви зателефонуєте, щойно дістанете Книгу, чи не так?
Шелаг не мала більше сили казати неправду. Вона кивнула.
— Вони дужче зацікавлені в маленькому диску, того ж таки розміру, що й каблучка, та в самій каблучці.
Раптом дівчина з жахом зрозуміла, що розповіла чоловікові навіть більше, ніж він знав.
— Що то за диск? — тепер він вимагав відповіді.
— Я не знаю.
Шелаг почула свій власний крик, коли полум’я торкнулось її шкіри.
— Для чого він? — ще раз запитав чоловік. У його голосі не було емоцій. Шелаг узяло морозом. У кімнаті стояв жахливий солодкаво-нудотний сморід горілої плоті.
Дівчина не могла більше розрізняти слова, оскільки знетямилася від болю. Вона сповзала, падала, відчуваючи, що її голова опускається на груди.
— Вона умліває! Зніміть негайно капюшон!
Із неї стягли матерію, яка чіплялася за порізи та тріщини на шкірі Шелаг.
— Він мав пасувати до каблучки... — Її голос звучав неначе з-під води. — Щось на зразок ключа. До лабіринту...
— Хто ще відає про це? — тепер незнайомець кричав на неї, але вона знала, що більше він її не торкнеться. Її підборіддя впало на груди. Чоловік струснув її. Одне око Шелаг запливло від ударів, але друге було широко розплющене. Вона бачила тільки безліч облич, що з’являлися і зникали з її поля зору. — Вона не усвідомлює...
— Хто? — перепитав чоловік. — Мадам де л’Орадор, Жанна Жіро?
— Еліс, — прошепотіла Шелаг.
Розділ 54
Еліс прибула до Шартра пізно ввечері і знайшла готель. Потім купила карту міста й одразу ж вирушила за адресою, яку знайшла у довіднику. Еліс здивовано поглянула на елегантний будинок із витонченим мідним молоточком над дверима, поштовою скринькою та чудовими квітами на підвіконнях. Еліс не могла уявити, щоб тут жила Шелаг.
Що в біса мені скажуть, якщо взагалі відчинять?
Еліс глибоко вдихнула, піднялася сходами і подзвонила. Відповіді не було. Вона трохи зачекала, відступила назад, подивилась у вікна, потім спробувала ще раз. Еліс набрала номер телефона, що їй дав Бйо. Кілька секунд по тому вона почула, що в оселі дзвонить телефон.
Принаймні вона не помилилась адресою.
Напруга спала, і, коли чесно, Еліс значно полегшало. Протистояння, якщо воно неминуче, може й почекати.
Площу перед собором заполонили туристи, які клацали фотоапаратами, а також гіди, що високо тримали різнокольорові прапорці чи парасольки. Літні німці, самовпевнені англійці, гламурні італійці, тихі японці, ініціативні американці. Всі діти виглядали знудженими.
За довгу подорож на північ Еліс якось перестала сподіватися, що в Шартрі вона щось дізнається про лабіринт. Здавалося, між печерою на піку Суларак, Грейс та нею самою був щільний зв’язок — занадто очевидний. Подекуди Еліс почувалася так, начебто йде хибним шляхом.