Утім, Алаїс бачила відповідь на обличчі сестри.
— Мені шкода його не дужче, ніж собаки на вулиці. Він не любив мене. Минуло вже багато років відтоді, як я страждала через це. Чому ж тепер маю побиватися? — Оріана підійшла на крок ближче. — А тебе він любив. Він бачив у тобі себе. — Вона неприємно посміхнулася. — Саме тебе він посвятив у свої справи, з тобою ділився своїми найпотаємнішими секретами.
Навіть у стані заціпеніння Алаїс відчула, як зашарілася.
— Що ти маєш на увазі? — перепитала вона, жахаючись відповіді.
— Ти прекрасно знаєш, що я маю на увазі, — прошипіла сестра, — невже ти думала, що я не дізнаюся про ваші опівнічні розмови. — Оріана підступила ще ближче. — Відтепер твоє життя зміниться, маленька сестричко, і він тебе не захистить. Ти чинила по-своєму надто довго. — Із цими словами Оріана схопила Алаїс за руку. — Зізнавайся! Де третя Книга?
— Не розумію, про що ти говориш.
Тоді вона дала Алаїс ляпаса.
— Де Книга? — знову прошипіла Оріана. — Я знаю, що вона в тебе.
— Відпусти!
— Не грайся зі мною, сестричко. Він мав би віддати її тобі. Кому ще він міг настільки довіряти? Скажи мені, де Книга. Мені вона конче потрібна.
В Алаїс по спині пробіг холодок.
— Ти не можеш цього робити. Хтось може зайти, — сказала вона.
— Хто? — перепитала Оріана. — Ти забула, що батька більше немає тут, щоб захистити тебе?
— Гільєм.
Оріана розсміялася.
— Звичайно ж, я й забула, що ти помирилася зі своїм чоловіком. А чи знаєш, що твій чоловік насправді думає про тебе? — не вгавала вона. — Знаєш?
Раптом двері відчинилися і з грюкотом ударилися в стіну.
— Досить! — крикнув Ґільєм. Оріана негайно відпустила зап’ясток сестри, тимчасом як чоловік Алаїс перетнув кімнату й обійняв дружину. — Mon cór, я прийшов одразу ж, щойно почув про смерть твого батька. Мені дуже шкода.
— Як мило! — уїдливо промовила Оріана, зруйнувавши відчуття інтимності.
— Запитай свого чоловіка, що повернуло його знов у твоє ліжко? — зловтішно сказала сестра, не зводячи очей з обличчя Гільєма. — Чи ти дуже боїшся почути те, що він тобі скаже? Спитай його, Алаїс. Це не кохання чи жага. Ваше примирення відбулося лише заради Книги, і тільки.
— Попереджаю тебе, Оріано, тримай язика за зубами!
— Чому? Ти боїшся того, що я можу сказати?
Алаїс відчувала між ними якесь напруження, таємний зв’язок. І одразу ж усе зрозуміла.
Ні. Тільки не це!
— Гільєм хотів не тебе, Алаїс. Він також шукає Книгу. Ось що повернуло його до твоєї кімнати. Невже ти була такою сліпою?
Алаїс відійшла на крок від Гільєма.
— Вона каже правду?
Він раптом повернувся до неї обличчям, у його очах світився розпач.
— Оріана бреше. Клянусь своїм життям, я не маю ніякого стосунку до Книги. Я нічого не казав їй. Як я міг?
— Він обшукав твою кімнату, поки ти спала. Цього він не заперечить.
— Неправда! — закричав він.
Алаїс подивилася на чоловіка.
— Однак ти знав про існування такої Книги?
Тривога, що спалахнула в очах Гільєма, дала відповідь на її запитання.
— Твоя сестра намагалася шантажувати мене, щоб я їй допоміг, але я відмовився, — його голос надломився, — я відмовився, Алаїс.
— Що ж такого вона має проти тебе, що попросила про цю послугу? — тихо, майже пошепки промовила Алаїс.
Гільєм спробував підійти до дружини, але вона відступила.
Навіть тепер я б хотіла, щоб він заперечив мої підозри.
Гільєм опустив руки.
— Колись, так, я... Пробач мені.
— Трохи запізно для каяття, — саркастично вставила Оріана.
Алаїс пустила зауваження сестри повз вуха.
— Ти її кохаєш? — спитала вона.
Гільєм заперечно похитав головою і сказав:
— Невже ти не бачиш, Алаїс. Вона ж хоче настроїти тебе проти мене.
Алаїс оніміла від розпуки: вона більше не могла довіряти чоловікові.
Гільєм простягнув до неї руки.
— Будь ласка, Алаїс, — благав він. — Я кохаю тебе.
— Годі, — різко сказала Оріана, знову з’явившись перед сестрою, — де Книга?
— У мене її немає.
— Тоді в кого? — перепитала Оріана з погрозою в голосі.
Одначе й Алаїс стояла на своєму.
— Навіщо вона тобі? Що в ній такого важливого?
— Просто скажи мені, — відрубала сестра, — і все закінчиться.
— А якщо не скажу?
— Так швидко можна заслабнути на батькову хворобу, — раптом промовила Оріана, — ти ж лікувала його, можливо, недуга зараз уже в тобі, — вона обернулася до Гільєма, — ти ж розумієш, про що я кажу, Гільєме? Якщо ти діятимеш проти мене.