Оріана вклонилася, але нічого не відповіла. Тоді д’Евре устав і направився до неї.
— Я приймаю вашу пропозицію, — вигукнув він, даючи їй кубок.
Цього разу Оріана прийняла його.
— Однак є ще одна річ, мій пане, — сказала вона, — серед рицарів віконта Тренкавеля служить такий собі Гільєм Дюма. Він є чоловіком моєї сестри. Бажано, коли це у ваших силах, аби ви обмежили його вплив.
— Назавжди?
Оріана похитала головою.
— Ні, він ще має відіграти свою роль у наших планах. Віконт Тренкавель любить його, а зі смертю мого батька...
Д’Евре кивнув і жестом відіслав Франсуа.
— А тепер, пані Оріано, — промовив він, щойно вони залишилися наодинці, — більше жодних відступів від суті справи. Скажіть мені, що ви годні запропонувати.
Розділ 62
— Алаїс! Алаїс! Прокинься!
Хтось трусив її за плечі. Це неправильно. Вона ж сиділа на березі річки — на тихій і сонячній галявині. Вона відчувала, як холодна і свіжа вода переливалася між пальцями її ніг, а м’який сонячний промінчик пестив її щоку. Алаїс виразно відчувала у роті присмак міцного корб’єрського вина, а її ніс вловлював п’янкі пахощі теплого білого хліба, який вона щойно збиралася з’їсти.
Позаду неї у траві спав Гільєм.
Світ був таким яскравим, таким зеленим, а небо таким блакитним!
Нарешті Алаїс розплющила очі: вона знову була в темному й похмурому тунелі. Над нею стояв Саже.
— Ви маєте прокинутися, пані.
Алаїс швидко сіла.
— Що сталося? З Есклармонд усе гаразд?
— Віконта Тренкавеля схоплено.
— Схоплено? — перепитала Алаїс, збита з пантелику. — Де? Ким?
— Кажуть, то була зрада. Дехто подейкує, що французи заманили його хитрощами до себе в табір і схопили живосилом, інші стверджують, що він сам здався, щоб урятувати поселення. І...
Саже запнувся. Навіть у тьмяному світлі Алаїс побачила, що хлопець зашарівся.
— Що ще?
— Кажуть, ніби пані Оріана й рицар Дюма також супроводжували віконта і не повернулися.
Алаїс зірвалася на ноги і поглянула на Есклармонд, яка мирно спала.
— Твоя бабуся відпочиває, з нею нічого не станеться, якщо нас деякий час не буде поряд. Ходімо. Ми маємо дізнатися точно, що відбувається.
Вони швидко пробігли тунелем і вилізли по драбині. Алаїс рвучко відсунула ляду й допомогла Саже видертися нагору.
Вулиці були переповнені спантеличеними людьми, які безцільно бігали в різні боки.
— Ви можете пояснити, що трапилося? — крикнула Алаїс чоловікові, який пробігав повз них із Саже.
Але він заперечно похитав головою і побіг далі. Раптом Саже схопив її за руку і потяг до маленького будиночка на протилежному боці вулиці.
— Ґастон напевно знатиме.
Алаїс покірно пішла за ним. Гастон із братом Понзом зіп’ялися на ноги, коли увійшла Алаїс.
— Пані!
— Чи правда, що віконта Тренкавеля схоплено?
Гастон спочатку тільки мовчки кивнув, а потім розповів:
— Учора вранці граф Оксерський приїхав запропонувати зустріч між віконтом Тренкавелем і графом Неверським у присутності абата. Ну, віконт і поїхав, але з маленьким ескортом, серед якого була й ваша сестра. Та що сталося потім, пані Алаїс, ніхто не відає точно. Чи наш віконт добровільно здався, щоб тим самим купити нам свободу, чи його просто обдурили.
— Ніхто не повернувся, — додав Понз.
— У будь-якому випадку, битви все одно не буде, — тихо сказав Ґастон. — Гарнізон оточено. Французи уже зайняли позиції біля головних воріт і веж.
— Що? — вигукнула Алаїс, дивлячись в обличчя обом чоловікам і не до кінця вірячи почутому. — А які ж умови вони висувають?
— Обіцяють, що всі мешканці — катари, юдеї, католики — зможуть покинути Каркассону без страху за своє життя, але їм не дозволять нічого виносити із собою, крім одягу на самих людях.
— Без допитів? Без підпалів?
— Здається, так. Усе населення міста буде вислано, але не знищено.
В Алаїс підломилися ноги, й вона важко опустилася на стілець.
— А що станеться із пані Агнес?
— Вона з молодим принцом зможе безпечно дістатися Фуа і там перебувати під опікою графа Фуаського. За умови, якщо пані Агнес від імені сина відмовиться від усіх претензій на престол. — Ґастон відкашлявся і додав: — Мені шкода, що ви втратили сестру і чоловіка, пані Алаїс.
— Хто-небудь знає, яка доля спіткає наших чоловіків?
Понз похитав головою.