Выбрать главу

Еліс почувалася так, ніби Беярові слова долинали до неї здаля, неначе вони не мали нічого спільного ні з нею, ні з самим Беяром, але завше існували в просторі й часі.

— Мої сни завжди були про неї, — раптом відповіла Еліс, сама не знаючи, звідки з’явилися ці слова, — про пожежу в лісі, Книгу. Про ці гори? — Одрік мовчки кивнув. — Я відчуваю, що Алаїс хоче мені щось сказати. Її обличчя чітко видно останніми днями, але я все ще не чую, що саме вона говорить. — Еліс трохи вагалася, — Я не розумію загалом, чого вона від мене хоче.

— Або, можливо, ти від неї? — додав тихо Беяр. Він наповнив келихи вином і подав один Еліс.

Попри ранню годину, Еліс узяла келих і зробила кілька великих ковтків, відчуваючи, як рідина гріє її, повільно розтікаючись горлом.

— Пане Беяр, я мушу знати, що сталося з Алаїс. Доки я не довідаюся, усі її спроби будуть марними. Ви ж знаєте, чи не так?

На Беяровому обличчі з’явився невимовний сум.

— Вона вижила? — спитала Еліс, боячись почути відповідь. — Після Каркассони... вони не... її ж не схопили?

Беяр простяг руки і поклав їх на стіл. Худі, в пігментних старечих плямах, вони нагадували Еліс пташині кігті.

— Алаїс не померла раніше відведеного їй часу, — відповів він обережно.

— Це не пояснює мені... — почала вона, але Беяр підняв руку.

— На піку Суларак події розвивалися так, що це дасть тобі — дасть нам — відповідь, яку ми шукаємо. Тільки через розуміння теперішнього ми зможемо дізнатися правду про минуле. Ти шукаєш подругу?

Знову Еліс була спантеличена тим, як Беяр різко змінив тему і перестрибнув з одного предмета розмови на інший.

— Як ви дізналися про Шелаг? — запитала дівчина.

— Я знаю про розкопки і те, що сталося там. Тепер твоя подруга зникла. А ти намагаєшся знайти її.

Вирішивши, що в неї немає жодної можливості дізнатися, як і про що він довідався, Еліс просто відповіла.

— Вона залишила будинок на розкопках кілька днів тому. Відтоді її ніхто не бачив. Я знаю, що її зникнення пов’язане з відкриттям лабіринту, — вона на хвильку замовкла, вагаючись, — насправді я гадаю, що знаю, хто може стояти за цим. Спочатку я думала, що Шелаг, можливо, вкрала каблучку.

Беяр скрутно похитав головою.

— Ів Бйо забрав її і вислав своїй бабусі Жанні Жіро.

Еліс знову широко розплющила очі, адже стала на своє місце ще одна частина крутиголовки.

— Ів і твоя подруга працювали разом на жінку, яку звати мадам де л’Орадор. — Беяр зробив паузу. — На щастя, Ів мав й інші думки. Твоя подруга, очевидно, також.

Еліс кивнула.

— Бйо передав мені телефонний номер. Потім я виявила, що Шелаг називала колегам той-таки номер. Я дізналася адресу й, не діставши телефоном відповіді, вирішила поїхати і сама перевірити, чи Шелаг дійсно там. Як виявилося, то був будинок самої пані де л’Орадор. У Шартрі.

— Ти їздила до Шартра? — перепитав Беяр із захватом в очах. — Розкажи, розкажи мені, що ти там побачила.

Беяр уважно слухав Еліс, доки вона не закінчила розповідати про все, що там бачила й чула.

— Утім, молодий чоловік, Уїл, так і не показав тобі тієї кімнати?

Еліс похитала головою.

— Я вже почала думати, що її насправді й немає.

— Вона існує, — підтвердив Беяр.

— На жаль, я залишила в тому будинку свою сумку з усіма нотатками про лабіринт, а також світлину моєї тітки з вами. Це приведе пані де л’Орадор прямісінько до мене. — Еліс зробила паузу. — Ось чому Уїл повернувся, щоб забрати мій рюкзак.

— І ти переживаєш, що з ним також щось трапилося.

— Правду кажучи, не знаю. Інколи я боюся за нього, а часом думаю, що він теж пов’язаний із цим усім.

— Чому спочатку ти подумала, що йому можна довіряти?

Еліс підвела голову, стривожена зміною в його голосі. Його зазвичай спокійний тон кудись зник.

— Ви відчували, що винні йому щось?

— Винна йому щось? — перепитала Еліс, здивована тим, як він добирав слова. — Ні, я ледве знаю його. Але, гадаю, він мені сподобався. Мені було приємно в його компанії. Я відчувала...

— Qué? Що?

— Усе було трохи інакше. Знаю, це звучить безглуздо, але виглядало так, ніби це він мені щось винен. Неначе він мав мені щось відшкодувати.

Схопившись зі стільця, Беяр підійшов до вікна. Очевидно, він сам був тепер здивований.