Вона знову побачила, як кричить, розбиваючи дошку. А потім — чорна діра… Вона завмерла і дивилася. З того місця, де стояла, вона могла бачити інший бік кімнати, на шість чи сім метрів ліворуч. Зі стелі звисало єдине джерело світла: лампочка, захищена решіткою. Далі — ліжко, умивальник і туалет. Там уже стіни не в поролоні, а, здається, обклеєні шпалерами.
Дівчина чекала у своєму ілюзорному сховку, прикипівши очима до дверей. Чи планує мучитель знову напасти на неї? Мабуть, це було покарання за її вчинок, і тепер вона вмирала від спраги. Зібравши усі сили, ледве дійшла до раковини. Жулі відкрутила кран, попила великими ковтками, вмилася. Вона перевірила змив. Усе працювало: холодна вода, гаряча вода, електрика… На пластиковій поличці лежали рушник, мочалка, мило, зубна щітка й паста, ватні палички й ще два спортивні костюми, точно такі самі, як на ній. Пачка гігієнічних прокладок поруч зі сміттєвим пакетом.
Вгорі вентиляційний отвір. Цікаво, де це вона? Емаль на раковині, крани, цілісінький лінолеум. Усе було нове. Можливо, її тримали в підвалі чи переобладнаному погребі. У кожнім разі це було місце, створене саме для того, щоб когось замкнути тут. Поки думала, у шлунку забурчало. Після спраги напад голоду. Порожній шлунок стискався спазмами. Коли вона востаннє їла?
Підійшла до стіни й зрозуміла, що та обклеєна не шпалерами, як спершу здалося, а газетними вирізками, прикріпленими до величезних дерев’яних панелей, встановлених перед оббитою щільним поролоном стіною. Тисячі вирізаних статей, величезне хаотичне нагромадження. Те ж саме й на стелі над ліжком.
«Мустьє-Сент-Марі: відпочивальник втопився в озері Сент-Круа». «Тулон: на швидкісному катері, що прямував з Алжиру, правоохоронці знайшли шість тонн канабісу». «Авіньйон: психічно неврівноважений чоловік нападає з ножем на перехожих». Різноманітні новини. Навколо неї — драми, вбивства, аварії. Огидний склеп, наповнений чужими нещастями.
Навіщо піддавати її таким тортурам? Цього разу з неї не вирвалося жодного крику. Тільки шепіт розпачу:
— Чого ти хочеш?..
Вона була слабка, і знала це. Слабка й плаксива. Але вона не хотіла знову прокинутися з тим присмаком ліків у роті, тож тримала себе в руках. Сіла на ліжко — важку металеву конструкцію зеленого кольору, яку, здавалося, щойно привезли з військової казарми. Дівчина обхопила голову руками, щоб угамувати цей жахливий стукіт у черепній коробці. Чекала, що зараз хтось прийде. І водночас молилася, щоб не прийшов.
«Сицилійський захист. 1. e2-e4 c7-c5. 2. Кінь f3, кінь c6». Скрутилася у позі ембріона, підклавши кулаки під підборіддя. Обличчя, розтрощені машини, затоплені будинки навколо неї… Що це за божевілля?
— Я така голодна… Я хочу їсти. Будь ласка…
Жодної відповіді, жодної реакції. Минали хвилини, години — ніяких змін. Дівчина більше не відчувала часу. Невже їй дадуть тут померти? Засоби гігієни, прокладки… Найгіршим знаком були саме ці гігієнічні прокладки: це означало, що він усе продумав і вона буде замкнена в цьому місці не один день.
Вона знову попила, щоб наповнити шлунок. У переповненому сечовому міхурі аж пекло. Більше терпіти не було змоги. Жулі змирилася, пішла до туалету, стягнула трусики й полегшено випорожнилася. Тільки тоді зрозуміла, що її годинник зник. «Я тебе вб’ю. Щойно ти зайдеш сюди, я тебе вб’ю».
Чи доведеться знову спровокувати його, щоб він прийшов? «О ні, тільки не це!». Так чи інакше, у неї вже не було сил. Вона підійшла до дошки. «ВИНАГОРОДА». Узяла клейовий олівець, відкрила його, понюхала. Чому саме цей предмет? Очевидно, він мав стосунок до намальованого прямокутника. Що вона мала робити?
І тут Жулі зрозуміла. Це гра. Він грав із нею. Щоб отримати винагороду, вона мусить розгадати загадку, яку він їй запропонував. Загадку… У голові запаморочилося і дівчині довелося притулитися до стіни. Вона похитнулася. Чи можливо, що…
Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні… Це неможливо! «Ти думала, що безсмертна?» Безсмертна… Як Безсмертна партія Каспарова, одна з найвідоміших шахових партій у світі. Скільки разів він повторював їй ці слова в минулому? Безсмертна. А потім усі ті події, які складалися у своєрідний зловісний пазл. Він часто пояснював їй, що ці драми — темна матерія для авторів детективних романів, що вони постійно надихаються ними. І він зокрема.