Вона рушила вперед і зайшла до єдиної в будинку спальні. Сюди теж сягав лабіринт. Немов гігантський грибок, він колонізував кожен сантиметр стін кімнати. Лізанна почувалася дедалі гірше, незважаючи на світло, що проникало крізь брудне вікно. Вона дихала занадто швидко, занадто важко. Дівчина вимкнула ліхтарик на смартфоні й помітила, як тремтять пальці. Вона глибоко вдихнула, щоб вгамувати тривогу, тепер уже остаточно впевнена: той моторошний фільм знімали не тут. Приміщення у фільмі було значно більше і, так би мовити, благородніше. Хоча тут є лабіринт, дуже схожий на той, що вона бачила на кількох кадрах стрічки.
У глибині кімнати лежало приладдя для малювання: гуаш, палітри, розчинники, контейнери — і десятки полотен, прихилені до стіни. Одне досі стояло на мольберті і його ще майже не торкнулася рука художника. Це було просто рівне чорно-синє полотно. Лізанна вирішила переглянути інші полотна, і побачила картини з жахливими сценами: дияволи пожирають дітей, розтерзана тінями жінка, величезна бичача голова на дуже худому тілі. А на задньому плані — завжди лабіринт. Це були роботи, сповнені надзвичайної жорстокості. Лізанна нахилилася, щоб роздивитися зблизька. На картинах унизу, в правому куточку скрізь той самий підпис: «Аріадна».
Лізанна встала, підійшла до матраца й кількох ковдр, що лежали в кутку на підлозі. Поруч валялися сотні газет. Їх, вочевидь, вийняли з коробки, яка вже була порожня. Це була одна з шести коробок, які стояли поруч і на яких було позначено місяці та роки. Дівчина подивилась на них ближче: ті коробки теж були напхані газетами. Далі її увагу привернула відкрита валіза з одягом. Вона порилася в ній: кілька старих вовняних светрів, штани, футболки… Дешеве жіноче вбрання.
Побачила ще газову плиту, столове приладдя, банки. Усе було ціле.
У цьому занедбаному будинку в кепських умовах жила жінка. Мабуть, саме вона авторка всіх цих картин і вона намалювала цей гігантський лабіринт. Лізанна уявила, як та працює над цією величезною головоломкою. Аріадна… Дочка Міноса, яка, згідно з міфологією, допомогла Тесею втекти від Мінотавра й вибратися з лабіринту завдяки її знаменитій нитці. Куди вона поділася? Який стосунок мала до фільму? Адже тепер здавалося очевидним, що зв’язок існує. Цей лабіринт був такий схожий на той, показаний у фільмі! А ще ця жахлива картина з головою бика…
Журналістка увімкнула серійну зйомку і стала фотографувати приміщення. Картини, підпис, стіни… Аж тут вона помітила біля матраца складений папірець. Розгорнула його і прочитала:
Якщо виникнуть проблеми або якщо я не повернуся протягом п’яти днів, зателефонуй за номером 06 16 74 59 10. Він знає, як допомогти. А тим часом — повторюю тобі й пишу чорним по білому — НІКУДИ З ЦЬОГО МІСЦЯ НЕ РУХАЙСЯ!
Невідомий номер телефону. І знову той самий почерк — почерк самозванки, яка прикидалась нею. Це місце точно було чиєюсь схованкою. У кожнім разі, схоже, Аріадна не зважила на прохання і пішла, залишивши свої речі й замкнувши за собою замок. Є всього два варіанти: або Аріадна не дотрималася порад, або з самозванкою сталося щось погане.
Інтуїтивно Лізанна схилялася до другої гіпотези…
11
Віра закричала й підскочила в кріслі. Зірвалася на ноги, книжка з колін упала додолу. Здригнулася усім тілом. Серце калатало як на сполох.
— Старий Ведмідь викликає Віру!
Шале, піч, потріскування радіостанції, і голос Андре, який пробудив її зі сну. Кілька секунд їй знадобилося, щоб прийти до тями. Поглянула на порожню склянку біля крісла, чоботи перед дверима на килимі, на якому не було свіжих слідів снігу. Годинник показував лише 16:37.
Вона заснула. Всього на пів години. Приверзеться ж таке! Кошмар був набагато реалістичніший, ніж зазвичай. Ще один із тих клятих кошмарів, в яких вона бачила, як випльовує дивну речовину, і марилося, ніби вона десь ув’язнена — в клітці, печері, охопленому полум’ям будинку… Цього разу її в’язницею був лід. Вона не могла не зауважити, що кошмар має зв’язок з водою. З утопленням.