І не було нікого, хто допоміг би.
15
Лізанна не спала цілу ніч. Відтоді, як знайшла вночі статтю з газети, вона боялася. Боялася того, що з нею відбувається…
Десятки статей в інтернеті доводили, що автобусна аварія, яка, на її думку, стала причиною смерті її батьків, сталася десять років тому, а не п’ять, як вона вважала. Ще одна серйозна проблема: згідно з усіма прочитаними матеріалами, Корінни і Грегуара Бартів не було серед жертв трагедії в Лаффре. Їхніх імен не згадано в списку загиблих. На фото ніде не видно їхніх облич.
Проте Лізанна була певна: вони загинули в тій аварії. Лаффре… Сорок три життя, що обірвалися на дні урвища… Сорок чотири разом із водієм. Гальма… Усе це стояло перед її очима, вона пам’ятала обвуглені трупи на металевих столах, вона очі виплакала перед розбитою огорожею. Досі чула, як дзвонять церковні дзвони, бачила труни, вкриті квітами.
Але хто був на похороні? Як доправили тіла її батьків з Ізера? Хоч скільки вона шукала в пам’яті, ці прості запитання залишалися без відповідей. Вона так багато не розуміла… Як могла пам’ять так її підводити — цей період був не просто розмитий, вона взагалі нічого не пам’ятала про наслідки трагедії. Можливо, через емоційний шок, але це не пояснювало всіх цих невідповідностей.
Вона переглянула свої документи про аварію, але не знайшла нічого, що могло прояснити цю історію. З нудотним відчуттям у шлунку вона сіла в машину й поїхала на кладовище за два кілометри від дому. Де поховані її батьки? Вона навіть не могла згадати. Як узагалі можна таке забути? Лізанна довго блукала серед могил і врешті-решт знайшла їхній склеп. «Корінна і Грегуар Барти». Вони справді були мертві вже п’ять років, що майже заспокоїло: вона не зовсім збожеволіла. Але як же тоді бути з причиною їхньої смерті, якщо вони не загинули в Лаффре? Можливо, життя батьків відібрала якась інша подібна аварія, яку могла сплутати з іншою трагедією?
І знову їй не давала спокою думка про новоутворення. Можливо, якась пухлина тиснула на певну ділянку її мозку і спричиняла такі проблеми з пам’яттю? Лізанна думала про свої напади паніки, про ту руку, що тягнеться до її горла, щоб задушити. Про свою постійну страшенну забудькуватість. Про її періодичну забудькуватість. Про всі ці тривожні дзвіночки, які лише посилилися після її повернення до Ле-Меніля, і особливо після відвідин того клятого будинку.
Вийшовши з цього зловісного місця, вона вирішила не повертатися додому й знову вирушила в дорогу. Оминула Париж із північного заходу, і через величезний затор їй знадобилося більше двох годин, щоб дістатися до Еланкура. Згідно з інформацією, яку вона знайшла в інтернеті, в коледжі 3iS Paris близько тисячі п’ятисот студентів вивчали різноманітні творчі дисципліни: кіномистецтво, робота зі звуком, анімація, спецефекти тощо. Кампус розкинувся на березі озера у великій доглянутій зеленій зоні.
Повільно проїхавши територією кампусу, Лізанна зупинилася перед будівлею з цегли і скла. Вона переглянула фотографії, збережені в телефоні. Не лишалося жодних сумнівів: Генрі Кобб позував разом із двома іншими хлопцями перед цією спорудою. Тому вона вийшла з машини і підійшла впритул до будівлі. Це був студентський гуртожиток. Щоб зайти, треба пред’явити студентський квиток. Утім, двері відчинилися, щойно вона подзвонила в домофон. Усередині Лізанна сказала чоловікові на рецепції, що вона сестра Генрі Кобба і їй треба поговорити з братом про делікатну родинну справу. Він же мешкає тут, чи не так? Охоронець подивився у свій комп’ютер і кивнув.
— А ви не знаєте, він зараз у себе?
— Ні, його немає. Близько восьмої вийшов з гуртожитку. Я бачу, що зазвичай він не приходить сюди на обід, але рідко затримується після уроків.
Лізанна показала на зону відпочинку в коридорі.
— Можна, я там почекаю?
— Звісно, якщо хочете… Але вам доведеться довго чекати, ще рано…
— Не страшно. Дякую!
Вона купила собі дуже солодкої кави з автомата в холі і вмостилася в кріслі, обличчям до пральні та спортзали, де тренувалося кілька хлопців. Надіслала повідомлення Патрікові, але той ще не зміг отримати потрібні матеріали. Він був зайнятий написанням статті про пожежу, що спалахнула вночі поблизу Сент-Етьєна-дю-Рувре.